16. Стрибок

Біля літака на них чекала ще якась пара. Англомовні чоловік і жінка хотіли полетіти з їхньою групою, про що вже домовилися з гідом. Вони жили десь неподалік. Місць у літаку було всього на шістьох пасажирів. Але гід сказав, що всі можуть трохи посунутись, щоб на двох сидіннях зліва розмістилося по три людини, і що незручностей не буде. Сперечатися в принципі було безглуздо, та й не хотілося. Усі були під великим враженням від водоспаду.

Алекс, Майя та Даміан зайняли задній ряд сидінь зліва. Утрьох було сидіти тісно, ​​але Алексові було навіть приємно притиснутися до Майї. Двоє інших туристів сіли на місця біля віконець праворуч, а третьому довелося тіснитися з парою, що несподівано приєдналася до групи. Він невдоволено косився на подружжя і змовчав, тількитому, що ті були досить худорляві та, зайнявши місце біля ілюмінатора, скромно тулилися, притискаючись один до одного, майже помістившись на одному сидінні. Хлопець сидів з краю біля проходу.

Знову зліт, знову борсання і кидки праворуч, але Алекс вже не боявся так сильно. Почуття страху швидко відпустило його, і вони активно перемовлялися з Майєю.

– Знаєш, це того варте! Я б сам не наважився, – прокричав Майї на вухо Алекс, намагаючись перекричати гуркіт літака. Він із вдячністю дивився на дівчину.

– Бачиш, ми допомогли один одному!

Раптом гомін перервався, почувся тріск. Літак різко смикнуло вліво. Від несподіванки всі в салоні заохали та повалилися один на одного.

Гід сидів у кабіні пілота, і вони про щось емоційно перемовлялися та жестикулювали. Пасажири з тривогою чекали на вердикт пілота, поки літак відчайдушно почав втрачати висоту. Десь спереду повалив їдкий чорний дим. Нарешті, гід розвернувся у бік переляканих пасажирів, приголомшивши всіх ще сильніше.

– Все, надягайте парашути! Терміново стрибаємо! – прокричав він з червоним і нервовим обличчям різними мовами, які знав. Вена у нього на лобі пульсувала. По обличчю котився піт. Він швидко начепив парашут, витягнувши його з-під сидіння. У салоні почалася метушня та паніка. Майя з жахом щось кричала, Даміан намагався відірвати її від сидіння, щоб дістати парашут під ними.

Під загальні крики та паніку гід перебрався через спинку свого крісла, відкрив люк у салоні та, перехрестившись, стрибнув униз. Слідом за ним із кабіни ретирувався пілот.

Абияк начепивши на себе парашути, до виходу ламанулися двоє туристів із правосторонніх сидінь, які опинилися найближче до люка. Їх приклад наслідував і третій хлопець з їхньої компанії, відчайдушно намагаючись не відставати. Даміану з Алексом, піднявши й втихомиривши збожеволілу Майю, теж вдалося знайти парашути під сидіннями. Їх виявилося лише два.

Те саме виявила і парочка попереду них. У літаку було стільки парашутів, скільки й місць. Двоє пасажирів з п'яти, що залишилися, були приречені на смерть.

Турист чоловік став швидко одягати єдиний парашут на дружину, що ревіла і верещала від жаху. Алекс з Даміаном розгублено нишпорили під усіма сидіннями в пошуках запасних парашутів. Майя тримала два знайдені під сидіннями парашути й розгублено дивилася на друзів. Чоловік спереду, недовго думаючи, накинувся на неї та вирвав засіб порятунку з її рук. Майя, не очікувавши такого нападу, впала між сидінь. Алекс виявився заблокованим дівчиною, намагаючись допомогти їй встати. Даміан, недовго думаючи, кинувся на нахабного мужика, намагаючись вирвати парашут із його чіпких пальців.

– ¡Dale el paracaídas, graznido! [1]

У відповідь почулося незв'язне гарчання озвірілого чоловіка, який бореться не за шматок матерії, а за своє життя.

Зав'язалася бійка під моторошний тріск і свист літака, вереск дівчат і явно нецензурні вислови обох чоловіків іспанською та англійською. Турист, що залишився без парашута, на хвилину відійшов від Даміана, який не встояв на черговому віражі, і, схопивши в оберемок дружину, штовхнув її до виходу, щось крикнувши. Та з криками полетіла вниз. Він намагався надіти відібраний у Майї парашут на себе, але Даміан знову накинувся на нього, не даючи це зробити.

Майя підвелася і, вчепившись у сидіння, кричала від жаху. Алекс, вибравшись абияк у вузький прохід між сидіннями намагався розняти бійку. Зрештою розлючений чоловік з розбитою губою і роздертими плечима відбився від Даміана та Алекса, зумів абияк закріпити лямки та тут же кинувся до виходу. Даміан, що звалився на підлогу, встиг схопити його за ногу, не даючи зістрибнути. Втікач упав і став повзти до люка, але Даміан міцно вчепився в його ногу. Чоловік уже наполовину звісився за борт, відчайдушно смикаючи ногою і намагаючись позбутися Даміана, який тягся за ним по проходу. Алекс зрозумів, що Даміан просто полетить слідом, і вони заплутаються в стропах. У кращому разі один із них виживе, у гіршому – обоє загинуть. Він одним спритним стрибком дістався Даміана і що було сили вщипнув його за плече. Даміан інстинктивно розтиснув долоню, відпустивши чоловіка.

– Відпусти його, Дам, бо загинеш! Нехай стрибає до чортової матері! – Кричав Алекс, смикаючи його за руку. – Стрибайте з Майєю вдвох!

Даміан з подивом дивився на Алекса, намагаючись зрозуміти, що він йому кричить і чому змусив відпустити сволоту. Чоловік з парашутом стрімголов полетів униз. Даміан щось кричав йому вслід іспанською, а потім зі злістю вдарив Алекса в щелепу за те, що той перешкодив йому. Алекс впав на крісло, захищаючись від розлюченого Даміана.

– Майя! Скажи йому! Стрибайте удвох! Ви зможете!

Майя автоматом переклала слова Алекса і тільки після осмислила їх. Даміан відстав від Алекса і схопив парашут.

– Алексе, а ти!? – заволала Майя.

– Послухай мене та не перебивай. 

Алекс схопив її за плечі та сильно струснув, від чого вона перестала вити. 

– Знайди в столиці Христину Суботіну. Вона навчається на перекладача у Національному. Передай їй, що я дуже шкодую! Я дуже шкодую! І, здається,... люблю її!

Майя тремтіла і махала головою, насилу дихаючи.