11. Оллум

З Оллумом він не був такий близький, як із Зорієм, тому телепатичний зв'язок між ними був не таким сильним, щоб відразу відстежити його місцеперебування. Проте Оллум відгукнувся на його запрошення зустрітися.

«Гора Сили», – надійшло коротке повідомлення від нього. Для Оллума і це було багато – аж два слова.

Міор поспішив на місце.

Великі терикони уходили своїми вершинами у небесний купол. На схилах гір були покладені вузенькі кам'янисті доріжки, що звивистою стрічкою обвивали гори від підніжжя до самої вершини. На Небосхилі говорили, що якщо пройти весь шлях по звивистому серпантину, то можна знайти розв'язання будь-якої проблеми. Дорога знизу вгору займала багато часу, тому на підйом мало хто наважувався. Та й не було в ньому особливого сенсу. До того ж вершини териконів теж нічим особливо не приваблювали, здавалися порожніми. Гори не манили красою – навколо була монотонна сіро-чорна кам'яниста пустиня, що тяглася до самого горизонту. Такий вигляд навіть з вершини найвищого терикона, швидше за все, пригнічував би.

Міор помітив самотнього Оллума біля підніжжя одного з териконів. Він сидів на пласкому камені нерухомо і дивився в далечінь.

– Світлого дня! Чи не завадив медитації?

– Ні. Я не медитую.

– А що ти тут робиш?

– Милуюся краєвидом.

Міор озирнувся на всі боки, намагаючись зачепитися оком хоча б за щось. Але одноманітність і сірість навкруги змусила його тільки здивовано скривитися. Кому взагалі на думку спало створити це місце на Небосхилі? Мабуть, не всім Ангелам були до душі буяння фарб Садів Гармонії та Озера Споглядання.

– Чим тут милуватися? Ти навіть на гори не дивишся.

– Це місце нагадує мені Альтурнію.

– Ти сумуєш за Альтурнією?

– Я цього не говорив. Я сказав «нагадує», а не «сумую».

– На Альтурнії проходити життя тобі сподобалося більше, ніж на Землі?

– Мені подобається на Небосхилі. 

Оллум, як і раніше, сидів нерухомо, дивлячись у далечінь. Його блідо-біла шкіра здавалася блакитною на тлі коричнево-сірих гір за його спиною. Міор обережно продовжив розмову:

– Знаєш, на Землі я найбільше любив море, природу. Хоча кажуть, на Кассії вона ще гарніша. А що хорошого на Альтурнії?

– Постійність, – млосно відповів альтурнієць Оллум, і на його блідому напівпрозорому обличчі заблищало щось на зразок посмішки.

– Як же ти прожив на Землі лише одне життя та одразу ж став Ангелом? Тобі було легко? 

Міор відчайдушно намагався зрозуміти Ангела з тієї ж планети, що й Альсінор. Він сподівався, що Оллум підкаже йому, як достукатися до душі Архангела.

– Було складно настільки, що душа намагалася зробити все з першого разу, щоб більше не повертатися сюди.

– А як ти справлявся з бажанням накопичувати багатства, здобути владу?

– Легко. Мені це не заважало. Складніше було справлятися із впливом червоточин. Чим сильніша твоя душа, чим більше в ній енергії, тим вона привабливіша для земної червоточини. Я вже на Небосхилі дізнався, що одна з них мене мало не занапастила – мій друг і продюсер.

– На Альтурнії хіба червоточини інші?

– За вмістом – ті самі. Але їх на вісім із половиною відсотків менше, ніж на Землі. Це дані останнього мого звіту для Мелавії. На Альтурнії немає такого розшарування у суспільстві, коли в одних – нічого, а в інших – усе. Земна червоточина, що має владу, може харчуватися енергією з набагато більшого числа душ, ніж червоточина на Альтурнії. На бідній Альтурнії, де всі відносно рівні, червоточини не такі живучі. Як правило, Ангели з вашого Департаменту їх швидко вираховують та знищують.

Міор уважно слухав докладну розповідь Оллума. Йому вдалося нарешті захопити мовчазного Ангела бесідою. Він замислився над його словами. Раптом на Алекса-Альсінора теж зазіхнула червоточина, яку ніхто поки не помітив? Раптом старання Джелли, що робила все правильно, пішли нанівець через вплив червоточини в оточенні Олександра? Ці думки щільно засіли у Міора в голові, і він навіть перестав слухати Оллума, який перейшов на докладні статистичні дані про червоточини на прикладі двох світів Третього порядку.

– Дякую тобі, Оллуме! Ти дуже допоміг мені…

– Я не допомагав. Ти не просив допомоги.

– Це не важливо! – хмикнув Міор. – Бувай-бувай – світло в хмари збирай!

– Світлого дня, – спокійно відповів Оллум. Навіть збуджений вигляд Міора, що раптово зірвався з місця, не зміг здивувати та вивести зі стану цілковитої байдужості зосередженого Оллума.

Міору настільки не терпілося перевірити нову ідею, що він вирішив терміново телепортуватися до Корпорації Світла, не витрачаючи часу на похід туди пішки, хоча це помітно заощадило б його ресурс енергії на сьогоднішню зміну.

Він блискавкою дістався свого кабінету і почав жадібно переглядати десятки контактів в оточенні Алекса в пошуках втраченої червоточини.

Душа, що стала червоточиною, обов'язково мала виявитися хоча б раз у списку душ із критично низьким рівнем світла. У цей перелік душі потрапляють автоматично завдяки сканеру темної енергії, впровадженому в пошукову систему кожного світу. Якщо подолати кризу душі не вдавалося, і оболонка робила щось, що різко позбавляло її залишку енергії, душа ставала червоточиною. Таку душу Ангели зазвичай швидко помічали та терміново намагалися її видалити зі світу, доки вона не набрала сили й не зайняла міцну позицію у суспільстві, захистивши себе від усіх можливих неприємностей і нещасних випадків. Але на Землі давно вкоренилися кілька червоточин, що посіли найважливіші посади світових лідерів та впливових компаній. Деякі з них вже мали сильний вплив на планеті ще до перетворення на червоточину, інші якимось чином змогли уникнути уваги Ангелів та своєчасного видалення.

Міор припустив, що червоточини вміють маскуватися. Наприклад, якщо нова червоточина відразу ж заповнить нестачу енергії з іншої оболонки, поповнивши свій запас, то сканер темної енергії може не спрацювати на появу аномальної вирви. Або коротке спрацювання буде сприйняте як збій. Виходить, що душа успішно залишить список критичних, але не потрапить до списку червоточин. Отже, і Ангели Департаменту коригування життєвих шляхів не звертатимуть на неї уваги певний час. Але коли сила червоточини стане помітною настільки, що вже й сканер не потрібен буде, поневолена темною енергією оболонка може встигнути захиститися від ланцюга несприятливих подій, щоб уникнути знищення.