10.1 Гостини у Зорія

Позбавившись, нарешті, нав'язливих думок про таємничого птаха, Міор на шляху додому вирішив відвідати друга. Йому була потрібна розрядка для розуму, зміна обстановки.

Він думав, що Озеро Споглядання допоможе відволіктися, але пошук білого птаха, якого загадковим чином ніхто, крім нього, не бачив, хоч і отримав логічну розв'язку, але не дав почуття задоволення та спокою. Як це зазвичай буває, коли ти знаходиш рішення. Це дивне почуття незавершеності заважало йому, і Ангел вирушив до Зорія. Його внутрішній радар підказав, що Зорій зараз у себе вдома.

На Небосхилі було не заведено вдиратися в чуже житло без запрошення, як і телепортуватися всередину будь-якого будинку. Тому Міор відправив йому уявний запит про своє бажання побачитись.

"Приходь до мене", – вловив Міор телепатичну відповідь Зорія і сміливо вирушив до друга.

Житло Зорія дуже відрізнялося від оранжереї Міора. Воно нагадувало соляну кімнату.

Це була простора зала з високими склепіннями, стіни, підлога і стеля якої складалися з дрібних напівпрозорих кристалів, схожих на кам'яну сіль.

Приміщення було поділено на кілька зон для відпочинку без жодних стін. В одному куточку був широкий виступ прямо у стіні, що служив Зорію ліжком. Поруч був ще один виступ – стіл – і кілька маленьких сходинок, на яких можна було сидіти. Все це було створено з тих самих кристалів.

З протилежного боку кімнати була невелика кругла купіль з дзюркотливою водою всередині та маленьким фонтанчиком, що бив з середини. Решта приміщення (а це був величезний зал) залишалася незайнятою і просто підсвічувалася ніжно-блакитними та теплими жовтими вогнями.

– Цікаво ти все тут влаштував. Так виглядають будинки на Кассії?

– Зовсім ні. Просто мені подобаються кристали, а ще тут просто приголомшлива акустика. Люблю слухати вібрації різних звуків. Мене це розслаблює. 

Зорій кивком вказав на купіль з дзвінким фонтаном, запросивши Міора підійти ближче.

– Знаєш, тут на Небосхилі мені теж не вистачає музики, пісень. Чому Ангели не співають? Чому не вигадують пісні?

– Ти смішний, – хихикнув Зорій. – Навіщо? Ну хочеш – співай.

– Але я не вмію складати пісні, мені це не до вподоби. Зате на Землі я дуже любив творчість різних гуртів, співаків.

– Таких співаків, як Оллум був на вашій планеті в останньому житті?

Міор і Зорій мимоволі засміялися.

– Е-е, ні, – йому і самому тепер його земна творчість не подобається. Дивовижний він, цей Оллум.

– Що ж. Не дарма Альтурнію вважають найнезвичайнішим і найскладнішим світом.

– А ось Оллум так, здається, не вважає. Земля йому зовсім здалася пеклом, гіршим за холодну похмуру Альтурнію, – посміхнувся Міор. – І взагалі-то, готовий погодитися щодо цього. Виживати на Землі стає дедалі складніше.

– Чув, що планета зараз під пильним наглядом Собору та самого Верховного.

– Так і є. А що ще ти чув? – поцікавився Міор.

– Так, нічого... Ми працюємо над резервним світом Третього порядку. Так от у макетах для його створення Землі не було. Навіть Альтурнія була схвалена як можливий зразок для нової планети. Але не Земля.

– Ти ж казав, що розробка йде на зразок Кассії.

– Так, але спочатку розглядалися всі варіанти. Тому я й здивувався, що Землі не було серед них.

Міору не було чого відповісти. Хоча йому було зрозуміло чому так. Навіщо знову створювати світ, аналогічний тому, що вже двічі був на метаконвертації та, можливо, взагалі незабаром буде знищений? Але Зорію він, звичайно, не став нічого пояснювати.

Вони трохи посиділи біля купелі з фонтаном, помедитували разом, скинувши в бурливу воду непотрібні емоції та переживання прожитого дня.

Зорій дістав тонку скляну паличку і почав водити нею по чашах багаторівневого фонтану. Тонкий довгий звук відбивався від стін купелі і йшов угору під стелю, відбиваючись і від нього. Виходила гучна луна. Поки луна облітала кімнату, відштовхуючись від стін і стелі знову й знову, народжувалася нова луна від нового руху скляною паличкою, що йшла від руки Зорія. Ангели заворожено слухали музику і мовчали. Міору було добре.

Відпочивши трохи, він зрозумів, що настав час знову братися за роботу. Але спочатку він хотів поговорити ще з одним Ангелом, про якого останнім часом часто доводилося згадувати.