31.1 Зірки

Дівчина востаннє оглядала себе в дзеркалі в Анютиній підсобці та не могла намилуватися собою у довгій сукні з відкритими плечима, прикрашеною паєтками. Аня розстаралася для неї, малюючи ескіз для швейної майстерні. Такою розкішною Христина ніколи не була.

Волосся було зібрано в елегантний пучок. Кілька недбалих пасом ніби не навмисне вибивалися із зачіски, обрамляючи обличчя. Насичений смарагдовий колір сукні підкреслював колір її очей, роблячи їх яскравішими. Залишався останній штрих – нафарбувати губи, і можна вирушати до зали.

О дев'ятій годині почали сходитися гості. Всі у шикарних костюмах та розкішних довгих сукнях у стилі килимової доріжки, як і задумувалося. Христина ніяк не могла заспокоїтись, її руки тремтіли. Але коли перші кілька гостей зависли у холі, розглядаючи фотографії голлівудських зірок, і, знайшовши серед них себе, починали посміхатися та захоплено реагувати, Христина трохи заспокоїлася. Фотозони з Оскарами теж не пустували. Антуан раз у раз вислуховував компліменти про оформлення зали, які краєм вуха чула і Христина, проходячи повз. Всередині в неї все тріумфувало.

Невдовзі вона побачила Алекса. Він був одягнений у чорний смокінг і не відразу впізнав її, хоч вона свердлила його очима. Здивування на його обличчі неможливо було не помітити, коли він нарешті зрозумів, що перед ним та сама Христина – непримітна, скромна тихоня, що живе під боком. У нього навіть рот трохи відкрився від подиву, але вже через секунду, він відвів погляд у бік, ніби нічого не сталося.

"Ну так собі ти контролюєш свої емоції, Алексе", – подумала Кріс, задоволено усміхнувшись.

Юліана за весь вечір лише кілька разів прокурсувала по залі з виглядом господині. Але наслухавшись хвалебних відгуків про вечірку від кількох гостей, не витримала та закрилася у себе в кабінеті.

Алекс майже весь вечір розмовляв із якимсь чоловіком. Христина зрозуміла, що це Макс – той самий його друг-лікар, який стежив за його здоров'ям та підшукував кандидаток для його приємних зустрічей. Христина навіть не бувши з ним знайома, заочно відчувала до нього огиду. Наприкінці вечора Алекс таки підійшов до неї біля бару.

– Тобі личить вечірня сукня.

– Так, я бачила твою реакцію.

– Що? 

Він округлив очі і явно був збентежений, хоч і не хотів цього показувати.

– Та годі тобі…
Злегка всміхнувшись, махнула рукою дівчина та подивилася скоса.

– Просто незвичайно було побачити тебе такою... – він знову окинув Христину поглядом. – До речі, вечірка вдалася. Ти молодець. Багато хто говорив, що це був найкращий Новий рік в Антуана за п'ять років.

– Я рада. Ти вже йдеш?

– Думав дочекатися тебе. А то ти любиш нариватися на пригоди ночами, – пожартував він, згадавши ніч їхньої зустрічі, коли врятував її від п'яного Вадика.

– Я зможу піти десь за годину. Потрібно закінчити всі справи, розрахуватись із музикантами…

– Я почекаю.

– Може, щось хочеш випити? Американо?

– Ні дякую. Я просто зачекаю тебе біля барної стійки.

– А я б із задоволенням випила чогось міцного... Я так перенервувала, просто жах. Але поки все не дороблю, не можу… Гаразд, я піду. Постараюся якнайшвидше.

За годину зал уже майже спорожнів. Офіціанти закінчували прибирати посуд та сміття. Світло у залі приглушили. Усі гості вже розійшлися. Христина провела музикантів, попрощалася зі звукорежисером – другом Кіри. Було майже пів на четверту ранку.

Дуже втомлена, але задоволена вона підійшла до барної стійки. Алекс все ще на неї чекав. Побачивши її, він помахав пляшкою елітного шампанського, змусивши дівчину посміхнутися. Їй було приємно, що він почув її бажання і намагався його виконати.

– Відкриємо тут чи вдома? Потрібно відзначити твій успіх, – сказав Алекс, коли вона підійшла ближче.

– Можна я посиджу п'ять хвилин? – благуще запитала вона, і, озирнувшись на всі боки, зняла з себе туфлі, заплющивши очі від полегшення. Алекс підсунув до неї барний стілець. Ноги дівчини набрякли від тісних витончених човників на тонкій шпильці, і на ніжній шкірі були видні червоні смуги від країв туфель. Вона присіла на барний стілець і поклала голову на барну стійку, закривши обличчя долонями. Але полежати із заплющеними очима їй не дали офіціанти, що уходили, і прачка Аня.

– Кріс, ми закінчили. Вечірка була – топчик! Ти крута! – крикнули вони їй на прощання. Вона з останніх сил відірвала голову від барної стійки та махнула їм рукою.

– Дякую, друзі! Без вас я не впоралася б!

Їхні гамір і смішки віддалялися все далі. Було чути, як відчинився замок вхідних дверей, а потім раптово згасло світло і за секунду в залі горіли тільки гірлянди із зірок.

Христина посміхнулася і похитала головою, відразу здогадавшись, що дівчата зробили це спеціально перед відходом. Алекс теж хмикнув.

– Гарно, – сказав він, дивлячись на тисячі зірок, що висіли на різній висоті під стелею. 

Золотиста фольга виблискувала і мерехтіла у світлі вогників. Чарівне видовище. 

– Вам треба лишити це до Дня закоханих.

– Так, це було нелегко, але воно того варте... Знаєш що? Відкривай зараз! – раптом скомандувала Кріс, махнувши рукою.

Алекс слухняно відкрив пляшку. Дівчина дістала два бокали за барною стійкою.

– Я ж не п'ю, – заперечив Алекс з усмішкою.

– А це обидва мені!

Вони засміялися. Шампанське заіскрилося у келихах. Христина взяла свій і вже потяглася за другим заради жарту, але Алекс її випередив та схопив витончену скляну ніжку.

– За твій тріумф не можу не підняти келих!

– Тоді до дна! – знову скомандувала дівчина. Їй було дуже приємно, що Алекс зненацька підтримав компанію.

Вони випили. У Христини на душі раптом стало тепло. Тепер шампанське грало у її скронях.

– Мені ніколи не було так добре, – зізналася вона, дивлячись трохи п'яними очима на Алекса.

– Від шампанського?

– Ні. Від усього! Від почуття успіху, від цієї краси довкола, від тебе.