30.1 Ідея

Нервова і не виспана, Христина поспішала на роботу. Сьогодні вона не пішла на пари, щоби потрапити на нараду до Антуана. Надворі була сильна заметіль. Сніг попадав їй на обличчя, заліплював очі. Вона щосили намагалася не терти їх, щоб не зіпсувався макіяж. Вчора вона допізна сиділа над черговим звітом, довго не могла заснути, зрештою – мало не проспала. Але Алекса без сніданку таки не залишила, пожертвувавши заради нього своїм. Вона довго фарбувалася, щоб виглядати якнайкраще, не встигла поїсти до ладу і трохи запізнювалася. Вона вдерлася до кабінету Антуана в останню хвилину, коли всі заходили на планерку.

Кухар підвівся з-за столу, привітав усіх і після кількох нагальних питань перейшов до основної теми зустрічі – Новорічної вечірки.

– Юліано, що ти вигадала? Нагадую, що це ювілейна п'ята вечірка!

– Цього року у нас буде…

– Ой, доки не забув! – різко перебив її Антуан. – Я запросив до нас знімальну групу, щоб зняти іміджеве кіно про наш ресторан. І про мене, звісно! Всім бути готовими, не боятися, не соромитись! Я покажу кіно моїм гостям на моєму вечорі, а потім рекламу запустимо на ТБ! Юліано, продовжуй.

– Чудова ідея, Антуане! Усе організуємо. Отже… Цього року ми матимемо античну тему, вакханалію. Антуане, ти будеш нашим імператором – нашим Цезарем – і влаштовуватимеш бенкет. Гості можуть приходити в тогах та білих довгих драпірованих сукнях. Офіціантки будуть напівоголеними німфами у прозорих туніках, а бармен – сатиром. Влаштуємо фонтан із шампанського, зал прикрасимо гронами винограду. Запросимо арфістку для атмосфери у холі. Як тобі?

– Ave Caesar! J'aime, – відповів він французькою, задоволено киваючи.

Христина стояла з відкритим ротом, здивована. Юліана привласнила її та Свєткіну ідеї, просто трохи додумавши й об'єднавши воєдино. Аня мала рацію. Ось чому Юліана так хотіла, щоб її помічниця пропустила нараду.

Христина була у нестямі від злості. Адже вона могла сама піднести цю ідею, хоч вона і здавалася їй безглуздою. Тим більше після слів Антуана про іміджевий фільм про ресторан. Як кіно впишеться у сценарій вечора? І тут вона раптом вигадала приголомшливу ідею, її ніби осяяло. Злість на Юліану й обурення ситуацією, що склалася, штовхали її на активні дії. У голові промайнули слова Алекса: «Якщо доводиться працювати за двох, роби це так, щоб інші помітили твою працю». Христина відкинула сумніви та зненацька відчула в собі незвичайну впевненість. Всі страхи й сором'язливість пішли, і вона високо підняла руку, гукнувши Антуана. Він ніби відчув її непохитну впевненість і, зустрівшись з нею поглядом, відразу кивнув і зробив жест рукою, що готовий вислухати. Всі в кімнаті притихли, дивлячись на зазвичай мовчазну і невидиму помічницю Юліани.

– Антуане, а що якщо нам обіграти тему вечора навколо вашого іміджевого фільму про ресторан? Влаштуймо церемонію вручення Оскара з червоною килимовою доріжкою, фотозонами, елітними закусками та вином!

– Христино, ми вже обрали тему ... Це не підходить, – відразу вклинилася Юліана.

– Ну чому? Це цікаво! –  вигукнув шеф. – Наш фільм отримає Оскар! Я отримаю Оскар! Нехай продовжує. Продовжуй, Христино!

І дівчина продовжила з ще більшою впевненістю, кинувши погляд переваги на Юліану, яка вже нервово смикала свій блокнот.

– Наші гості будуть кінозірками. Ми залишимо кожному свободу вибору, який образ вибрати. Тут мінімум обмежень! Все-таки тога підійде не кожному чоловікові, тим паче статусному. А ось образ голлівудської зірки кожен захоче приміряти. Офіціантки виконуватимуть роль журналістів – прийматимуть замовлення, ніби беруть інтерв'ю, а ще фотографуватимуть гостей на поляроїд із миттєвими знімками. Можна підготувати гостям сувенірні Оскари. Ось… – підсумувала Кріс і посміхнулася насамкінець.

Вражений Антуан не приховував свого захоплення і задоволено заляпав у долоні:

– Genial! Genial! Хочу вечірку Оскар! Христино, ти будеш організатором, Юліана – твій помічниця. Всі слухаємось Христина.

Окрилена Христина не вірила своїм вухам. Тепер вона головна, а Юліана їй допомагатиме.

– Якщо ти думаєш, що я тобі допомагатиму, курка ти тупа, то помиляєшся, – прошипіла їй на вухо Юліана після наради, злегка зачепивши плечем. В її очах палахкотіли блискавки, а нігті, здається, стали ще гострішими й довшими.

– З нетерпінням чекаю на твоє звільнення, – додала вона з особливою єхидністю.

Христина застигла на місці й чула, як у скронях пульсує кров. Тільки після цих злісних слів Юліани до неї дійшло, що вона жодного разу не організовувала подібні заходи самостійно. Максимум – тематичні вечірки для друзів, та й то під керівництвом Кіри. Потрібно стільки всього встигнути за три тижні… Все має бути на рівні, щоб не зганьбитися перед Антуаном, Юліаною, купою ВІП-гостей та Алексом…