29.1 Обіцянка

Міор не почув закінчення фрази. Його щось висмикнуло із Зали засідань, і він одразу виринув із вод Озера Споглядання і зробив жадібний вдих, наче він тонув. Камеолана тримала його за руку і пильно дивилася на нього, чекаючи на його реакцію на побачене.

Її обличчя було спокійне. Вона чекала, поки Міор прийде до тями. Перше, що він побачив, були її очі. Вони були, як і раніше, небесно-блакитні, космічні, зовсім не обпалені яскравим світлом гніву Верховного. Міор з полегшенням видихнув і прокашлявся, після чого знову зміг говорити.

– Я все бачив… Що це було?

– Мало хто знає про силу вод в Озері Споглядання. Мені потрапив до рук один зі Стародавніх сувоїв, створений кимось із Першоангелів. Там говорилося про мудрість минулого, яку приховують води озера. Я розшифрувала послання і навчилася поринати у власні спогади. Потім я подумала, що можна поринати у спогади іншого Ангела, і ось тепер це підтвердилося.

– Ти нікому про це не казала?

– Ні.

– Навіть… Альсінору? – Міор насилу вимовив його ім'я, злегка зам'явшись.

– Я розшифрувала сувій, коли його вже не було. Я поринала у води Озера, щоб побачити його… Потім я намагалася зрозуміти, як йому допомогти. Я знову і знову прокручувала моменти з минулого, щоб знайти щось нове. Та не знайшла. Я не знаю, як його врятувати. 

Камеолана розвернулася до берега і почала виходити з води. Міор схопив її за руку.

– Стривай... Я хочу побачити, що було далі. Куди він зник? Що було згодом?

– Він зник і більше його ніхто не бачив. Верховний помістив його на Землю в одну з оболонок. Будь-яку! Він може бути будь-ким. Я ледве дочекалася кінця засідання, вибігла із зали, перемістилася до себе додому і довго намагалася очиститись від горя, страждань та болю, а ще від гніву… На самого Верховного. Потім навіть ходила до нього на прийом.

– І що він сказав тобі?

– Він дав мені заспокоєння, полегшив мій біль. Але цього вистачило ненадовго. Він сказав, що його вердикт не підлягає оскарженню. Що так потрібно. Це було неминуче. Альсінор повинен засвоїти цей урок. І якщо він не пройде його, то загине разом із Землею. Якщо ж засвоїть, то повернеться на Небосхилу з правом вершити долю цілого світу. Йому в будь-якому разі було передречено увійти в історію Небосхилу. Жоден Ангел до нього не повертався до Світу Третього порядку. І жодному Ангелу не давалася можливість одноосібно вирішувати долю цілого світу.

– Хіба це справедливо? Земля не має шансу на життя, виходить?! У будь-якому разі проєкт загине!

– Я те саме сказала Верховному. Він відповів так: «У Землі є шанс. Шанс вплинути на великого Архангела та зробити його не руйнівником, а рятівником». Так він сказав. Але Альсінор ніколи не змінить свого рішення! Тож Земля і справді приречена. Мені шкода, Міоре.

– І ти це так залишиш? Ти на Соборі нічого не сказала на захист Департаменту! Ти виставила себе бездіяльною, нас – нікчемними. Але це не так! Земля не безнадійна, і ти це знаєш! Як ти можеш нічого не робити? Як ти можеш просто жалкувати… Невже тобі все одно?

– Так! Мені все одно! Я хочу… Я хочу врятувати ЙОГО! Розумієш? ВІН мій світ. І ніякий інший світ не вартий його. Я не просила тебе допомогти! Ти сам захотів! Йди геть. 

Камеолана відвернулася і нервово одягла свою сукню.

Міор мовчки наслідував її приклад. Нагота Камеолани більше не викликала в ньому того початкового трепету. Ангели в принципі не відчували поклику плоті, але Міором рухало те саме почуття тяжіння. Проте злі слова Архангелиці на якийсь час приглушили навіть цей поклик. Поки вони одягалися, Міор мав час подумати.

– Що ж... Я допоможу тобі. Але я рятуватиму не твій світ, а свій. Пообіцяй, що зробиш так, що він передумає! Ми врятуємо його, і він не знищуватиме Землю. Усі разом ми знайдемо рішення! Я впевнений. Ми ж Ангели Небосхилу! Невже ми всі разом не знайдемо вихід із кризи?!

– Нам ніхто не допомагатиме. Верховний наклав табу. Це випробування лише для Альсінора. І питання Землі вже на метаконвертації. Рішення ухвалено і не підлягає оскарженню.

– Ми впораємося. Правил і законів потрібно дотримуватись, але іноді треба діяти за обставинами. Ти сама вчила. Давай діятимемо за обставинами. Пообіцяй, що змусиш його передумати! Пообіцяй!

– Обіцяю…