25.1 Спогади Камеолани

Я познайомилася з Альсінором, коли його було зведено Верховним у ранг Архангела. Тоді я тільки-но зайняла пост Верховної Жриці Собору та увійшла до складу дванадцяти Архангелів, які його очолюють. До цього, я, звичайно, чула про його успіхи, але вперше побачила його наживо на Церемонії його посвяти. 

Він уразив мене своєю впевненістю. Жоден м'яз не видав його хвилювання. Я пам'ятала свою Церемонію посвячення, коли мій голос тремтів і крила наче віднімалися під час промови самого Верховного, який стояв поряд зі мною. Вперше! А Альсінор, стоячи на тому самому місці, був настільки спокійний, що було відразу зрозуміло – він створений для величі. Я не могла відірвати від нього очей.

Його успіхи в Корпорації світла були блискучими. Новаторські ідеї справили справжній фурор. Він спростив систему пошуку, він удосконалив вибірку за душами та швидко заслужив авторитет на Небосхилі попри молодий вік. До його думки дослухалися навіть старі Ангели. Він став наступником Доргія, який цілий декантум очолював Департамент обліку світла. Коли той розвіявся і пішов у вічність, саме Альсінор за його заповітом зайняв цей відповідальний пост у такому молодому віці. 

Його поважали, ним захоплювалися і його побоювалися. За його заслуги йому готові були пробачити багато чого: зарозумілий погляд і гордість, колючу прямоту, холодність, упертість. З таким характером неможливо було не нажити собі недоброзичливців навіть на Небосхилі. Але як би його вороги не чекали, щоб він оступився, цього не відбувалося. Він вважав свою думку завжди виключно правильною, і так воно й було. Його геніальний дар все аналізувати та розкладати по поличках був видатним навіть за мірками Небосхилу. Ми стали бачитися з ним кожну декаду, коли він звітував перед Верховним Собором про кількість світла, що надійшло від Світів Третього порядку.

Його звіти завжди були бездоганно точними, ідеально опрацьованими та прискіпливими. Ми почали іноді спілкуватися з ним після засідань Ради. І я впізнала його з іншого боку. Він був ідеалістом і мріяв про досконалий світ, де всі живуть у гармонії із собою. Не лише жителі Небосхилу, а й душі Світів Третього порядку.

Ми могли годинами сидіти з ним біля Озера Споглядання та розмовляти. Просто говорити про все. Я побачила, що його холодність і зарозумілість – це лише кірка льоду, що покриває бурхливу річку, яка ховається під нею. А води цієї річки були чисті, несли у собі життя та енергію. Його внутрішня сила зачарувала мене. Він теж відчував цей зв'язок. Тільки я бачила його справжнім, розуміла його і приймала з тією самою кіркою льоду, через яку не в змозі були пробитися інші.

Альсінор завжди помічав помилки у звітах інших Архангелів. Звичайно, це всіх дратувало. Він багато часу проводив у Архіві у Тора, читав усі зведення, цікавився винаходами та удосконаленнями, причому не тільки для свого Департаменту, а й для інших.

Його дуже цікавила робота Департаменту розробки нових душ. Він вивчав чисте світло, хотів зрозуміти його первісну природу, щоб розгадати й таємницю чорних дірок. Спочатку Мельтор був привітний з ним, дозволяв багато часу проводити в їх лабораторіях, все показував, із задоволенням вів із ним розмови про роботу його Департаменту. У них навіть виникло щось на кшталт дружби. Альсінор уже тоді був зіркою, всі ним захоплювалися, і Мельтор не був винятком. А чому б не погрітися у променях слави блискучого колеги? Може, і йому вдасться разом з Альсінором винайти щось велике, що потрапить у Вічні Хроніки Небосхилу.

Але їхня дружба тривала недовго. Вивчивши детально роботу Департаменту створення нових душ, Альсінор став помічати дрібні недоробки, упущення Мельтора. Спочатку той приймав зауваження із вдячністю, бачив у них можливість покращити роботу відділу. Але з часом зауваження Альсінора стали здаватися йому все нав'язливішими та неприємними. Мельтор їх приймав, але вже не з такою привітністю, відчуваючи закиди з його боку. Адже він теж міг влізти в роботу Департаменту Альсінора і знайти якісь недоліки або запропонувати свої поліпшення (принаймні спробувати). Зрештою, Альсінор не мав права втручатися у роботу іншого відділу Корпорації.

Мельтор став закриватися від нав'язливого друга, почав уникати його, знаходив приводи, щоб не пускати його більше в дослідницькі приміщення та лабораторії. Альсінор сприйняв це як небажання з боку Мельтора виправляти явні огріхи, і вчинив у своїй манері. Порушив усі ці питання на черговому Засіданні Собору у присутності всіх інших Архангелів та Верховного.

Його зауваження були висловлені досить гостро, прямолінійно і навіть із глузуванням. У результаті Верховний наказав Мельтору опрацювати всі помилки. Мельтор був принижений і розчавлений. На цьому їхня дружба закінчилася…

Так чи інакше Альсінор встиг насолити багатьом Архангелам Собору. Своєю прямолінійністю та нещадним бажанням зробити все бездоганним він сіяв образи та злість у душі інших Ангелів. Звичайно, всі ми, Ангели, вміємо чистити свої аури та швидко відпускати емоції, але ж у нас також є пам'ять. Ти ж розумієш?

Камеолана ще більше поринула у спогади…

– …Ти міг би бути більш делікатним та стриманим? Адже ми всі в одному човні пливемо, кожен Ангел прагне робити свою роботу добре, – якось запитала його Камеолана під час чергової їхньої зустрічі.

– Але якщо можна робити її краще, то чому б не робити цього? Я говорю, як є. Сенс люб'язувати один з одним, коли кожну декаду з'являється нова чорна діра, що пожирає світло і все живе. У нас немає часу, Камеолано! Як ти не розумієш? 

Він схопився з чудернацької лави біля Стародавнього дерева, що обплітало її спинку своїми гілками. Перед ними було мовчазне Озеро Споглядання. Це було їхнє улюблене місце для зустрічей.

– Я розумію… Але ти поводишся так, ніби не просто хочеш, щоб вони стали кращими в роботі, але й немовби ти кращий за них. Так не можна. Ми усі рівні. Намагайся частіше згадувати про це і про те, що ми теж маємо емоції. І нам буває неприємно.