24. Від любові до ненависті

Робочі будні у Міора почали текти монотонно. Камеолана, як і раніше, була холодна і невблаганна, навіть не дивилася на нього своїми небесно-синіми очима. Він розумів, що обеззброїв її, побачив її слабкість, чого їй зовсім не хотілося. Він не міг засуджувати її за таку поведінку. Можливо, і йому не варто було так напирати та штовхати її на відверті розмови.

Міор намагався гнати від себе почуття провини, образи й розчарування, але вони тут же зрадливо проявлялися кольоровими плямами на його аурі, варто було Камеолані замаячити десь поблизу. У своїх мріях він бачив, як знаходить вихід, як Верховний змінює гнів на милість, Альсинор повертається, а Камеолана дякує йому, Міорові, за порятунок дорогого друга. В її очах більше немає смутку. Вона спокійна і світла і тепер дивиться на нього з любов'ю ... Ці мрії сильно відволікали його від роботи, але він все ж таки намагався допомагати всім своїм підопічним.

Допомагати землянам із критично низьким рівнем світла стало для нього рутиною. Йому зустрілося і кілька земних червоточин. Він ніяк не зміг запобігти їх появі.

Душа одного його підопічного – чоловіка сорока років, на ім'я Ніколас – стала червоточиною, коли він втратив віру у свою мрію і через це впав у відчай, переставши накопичувати світло у своїй душі.

Ніколасу хотілося побудувати великий гарний будинок, в якому він жив би щасливо з усією своєю сім'єю, але він зациклився на заробітку грошей. Він сам себе переконав, що йому потрібно багато грошей і все життя витрачав на гонитву за легким заробітком. Йому здавалося, що саме грошей йому не вистачає для виконання своїх сподівань – спорудження великого будинку на березі красивого озера.

Його душа постійно намагалася повернути його до основного прагнення бути щасливим із сім'єю, намагаючись відвернути його від бажання накопичувати папірці. Адже для душі гроші – це лише папірці! Побудувати будинок мрії йому було б набагато простіше, думай він саме про це.

Душа знала відразу кілька шляхів здійснення його мрії, але він своєю жагою накопичення блокував їх, не давав сам собі отримати бажане. Він міг виграти в лотерею, він міг отримати найвигіднішу позику на будівництво, він міг отримати будинок від друга, який мігрував в іншу країну і згодом зробити його своїм. Душа бачила безліч способів здійснити його мрію і зробити щасливим, і гроші для цього були лише засобом, причому не обов'язковим. Але Ніколас не дав своїй душі навіть натякнути йому про це, не чув її.

Через свою зацикленість на грошах, Ніколас все більше і більше віддалявся від здійснення своєї мрії. Вже про яке сімейне щастя може йтися, якщо він днями й ночами безперервно думав лише про  папірці?! Душа всіляко підказувала йому, що не гроші потрібні для здійснення бажаного, але він був глухий і дурний. Щоб дати йому зрозуміти, наскільки він далекий від мети, душа намагалася забрати у нього прокляті папірці.

У результаті чоловік підсвідомо прирікав себе на невдачі – то бізнес прогорить, то зі здоров'ям були проблеми, то партнер зрадить, то дружина подасть на розлучення. Гроші витікали, як вода, а він усе сильніше і наполегливіше прагнув отримати їх більше, бився, як риба об лід.

У результаті його квартиру пограбували, залишивши без копійки. Все накопичене пропало і треба було починати наново. Йому потрібно було просто навчитися бачити щастя у простих речах: у тому, що кохана поряд, діти здорові та щасливі, є дах над головою та улюблена робота. Щастя і гармонія в душі приваблювали б до нього ще більше світла. Чим більше енергії він отримував би, тим легше душі було б вести його до ще більшого щастя і здійснювати мрії. Згодом він знайшов би кошти й на будинок біля озера, і на щось ще грандіозніше.

Але Ніколас нічого не зрозумів, нічого не навчився після цього пограбування. Він зробив усе навпаки. Він зовсім зневірився, сповнився злості й ненависті до людей і до світу. Він став в опозицію до всього Всесвіту, який лише намагався йому допомогти. Ненависть і втраченість блокували надходження енергії до душі та запустили процес перетворення на червоточину. Він тягнув енергію спочатку зі своїх рідних та друзів, а потім і з усього оточення, кому не пощастило мати з ним справу.

Міору потрібно було терміново ухвалити рішення, як врятувати кілька десятків душ, які потрапили під його вплив. Червоточину треба було терміново усунути, поки не стало пізно. Прямого втручання Ангел надавати не міг. Він не міг просто взяти й переміститися у світ, щоб особисто вбити червоточину, або зробити так, щоб на голову йому звалилася раптом цегла, яка не повинна була впасти, або щоб в нього вдарила блискавка. Таке втручання міг санкціонувати лише сам Верховний і в крайніх випадках, адже це могло спричинити резонанс і непотрібні наслідки.

Міор добре пам'ятав правила і не збирався їх порушувати. Він став перебирати ймовірності раптової та швидкої смерті чоловіка-червоточини з різних причин. Автокатастрофа з великою ймовірністю занапастила б не тільки його, а й кілька інших душ. Така шкода була небажаною.

Звести його з випадковим вбивцею або маніяком теж не виходило, занадто далекий був його життєвий шлях від такого результату, і Міору довелося б дуже постаратися, щоб організувати такий ланцюг випадковостей.

Імовірність того, що у Ніколаса розвинеться смертельна хвороба, яка швидко занапастить його, найближчим часом була низькою.

Найвищий відсоток отримала смерть від отруєння та харчової алергії. Але той фрукт, на який була непереносність у чоловіка, не зростав у місцевості, де він жив. Потрібно було створити цілу схему випадковостей. Все ж таки цей ланцюжок організувати було простіше, ніж розіграти інші сценарії.

Міор направив дружині Ніколаса інформацію про дуже вигідний тур, зробивши так, щоб до рук їй потрапив буклет туристичної агенції. Дружина своєю чергою напоумила чоловіка скористатися дуже вигідною пропозицією за привабливою ціною. Той погодився (дуже він хотів задобрити дружину після чергової сварки). У результаті в поїздці чоловік з'їв екзотичний фрукт, на який у нього була страшна алергія.