22. Хроніки Альсінора

От хто не вмів прокрастинувати, так це мешканці Небосхилу. Невтомна праця заради вищої мети була тут такою ж природною як дихати. 

Прийшовши до архіву, Міор одразу кинувся до пошукового монітора. Його цікавило все про Архангела Альсінора.

Інформації зі згадкою його імені виявилося неймовірно багато. Він був головою Департаменту обліку світла, тому не дивно, що так багато сувоїв було про нього. Міор зрозумів, що на вивчення всіх цих манускриптів навіть з ангельською швидкістю засвоєння інформації підуть декади!

Серед відібраних ним сувоїв було багато звітів про кількість видобутого та витраченого світла різними світами. Поміркувавши трохи, Міор почав читати лише ті, що стосувалися Землі, бо Камеолана говорила про Землю.

Він проштудіював усі сувої Альсінора, починаючи з самого зародження життя на планеті. Він бачив, як змінювалася кількість видобутого світла землянами. Вироблення енергії було стрибкоподібним, то зростало, то різко падало. Останні століття населення Землі сильно виросло. Враховуючи минулі демографічні стрибки, видобуток світла теж мав зрости, але він повз униз. Останні два століття спостерігався найдовший і найсерйозніший спад у кількості енергії, здобутої душами.

Міор став краще розуміти, чому Камеолана говорила, що Земля – один із найбільш проблемних проєктів. Земляни стали споживати більше, ніж виробляти. Кількість народжених на Землі Ангелів теж зменшувалася.

З цих звітів Альсінора можна було судити лише про його скрупульозність, але про нього самого Міор нічого дізнатися не зміг. Тоді він почав відбирати всі сувої, присвячені Архангелам Небосхилу. Нарешті йому вдалося знайти більше відомостей з біографії Архангела.

Альсінор потрапив на Небосхил сім декатіліумів назад з Альтурнії, де його душа зародилася і проходила навчання. Міор уже встиг дізнатися, що Альтурнія була найхолоднішою і найважчою для проживання планетою з усіх, що були у Всесвіті.

Тут завжди було холодно, люди жили під землею, близько до ядра планети. Піти під землю їх змусив клімат, що різко змінився, через космічну катастрофу (основне світило Альтурнії згасло). На поверхню альтурнійці вибиралися рідко – аби добути каміння та деякі мінерали з астероїдів, що потрапили на поверхню з космосу. Все життя їх проходило у підземеллях. Вони виробляли енергію із покладів урану. Їхні підземні міста були добре освітлені та обігрівалися величезними генераторами, які живилися від енергії внутрішнього планетарного ядра та від урану.

Щоб вижити в таких суворих умовах, альтурнійці мали самі стати суворішими. Тут не шанували емоції, було соромно голосно радіти й сміятися, бо можна було викликати лихо (обвал, наприклад). Тут не можна було виявляти страх і слабкість, істерити та злитися на людях, інакше можна було стати вигнанцем. Слабких ніхто не тягнув на собі. Всі повинні були старанно трудитися, щоб мати можливість освітлювати та опалювати своє житло та теплиці. Головним ресурсом тут був уран, а видобуток його був трудомістким. Альтурнійцям ніколи було веселитися і багато відпочивати. На планеті не було свят та вихідних. Зі всіх видів мистецтв на Альтурнії була розвинена лише музика. Акустика підземних міст була воістину чарівною.

За ангельськими мірками Альсінор вважався досвідченим Ангелом, який давно жив у Світі Другого порядку Небосхилі. Його кар'єра в Корпорації світла була блискучою.

На подив Міора, він працював у Департаменті Тора і розпочинав свою діяльність простим архіваріусом. Але вже через кілька декад служби він винайшов спосіб прискорити пошук потрібних сувоїв. Він вигадав щось на зразок картотеки, яку залили в інформаційне поле. Кожному свитку присвоювався свій символ, у якому були зашифровані основні терміни та поняття, що згадувалися у ньому. Тепер пошуковик інформаційного поля допомагав знайти не лише потрібний сувій за точною назвою, а й усі пов'язані з ним сувої. Міор був здивований, адже без цієї функції шукати інформацію було б набагато складніше. Наприклад, він не знайшов би цілу купу сувоїв, пов'язаних з ім'ям Альсінора, якби не таке вдосконалення пошуку.

Талановитого Ангела помітили, і одного разу Тор зробив його своїм головним помічником. Альсінор багато часу приділяв роботі в Корпорації Світла і вважав, що праця в ім'я світла є сенсом життя будь-якого Ангела.

Він був захоплений вивченням Світів Третього порядку, як і Міор. Він створив і доповнив безліч сувоїв про Альтурнію, Касію, Холісту. Міор зрозумів, що читав його праці раніше. Він пропонував багато новаторських рішень, як позитивно впливати на душі, не втручаючись у їхнє життя. Його робота в Департаменті історії минулого та передачі знань у майбутнє явно виходила за межі лише архівної роботи.

Таке прагнення помітив і Вищий Собор, і кандидатурі Альсінора було затверджено присудження йому звання Архангела. Сам Верховний відзначив визначні здібності нового Архангела.

Ще через сентум Альсінору довірили керівну посаду. Він очолив Департамент обліку світла та блискуче справлявся зі своїми обов'язками. Здавалося, цьому Архангелу під силу будь-яке, навіть найскладніше завдання.

Вже на новій посаді він також почав модернізувати систему пошуку інформації. Він придумав програму, яка дозволяла робити вибірки за різними параметрами. Його новацію швидко перейняли й інші Департаменти. Міор активно користувався його покращенням під час пошуку душ із критично низьким рівнем світла, але навіть не знав, що це вигадав Альсінор.

Чим більше Міор дізнавався про Альсінора, тим більше він захоплювався ним. Саме таким видатним Ангелом, а може навіть Архангелом, він і сам хотів би бути! Але що тоді цей новатор і геній міг зробити, що накликав на себе гнів самого Верховного? На ці запитання Міор поки що не міг знайти відповіді.

У біографії Альсінора також згадувалися деякі споріднені душі, це були імена інших Ангелів, їх було близько п'яти. Міор уперше зіткнувся з таким поняттям. На Землі спорідненими душами вважали близьких людей, а містицизм називав так пов'язані душі, які зустрічалися знову і знову, проживаючи нові життя. Зараз Міор уже розумів, що це лише земний міф, який тільки частково правдивий, адже зустрітися з душею з якогось свого минулого знову в майбутньому – малоймовірно, хоч і можливо. Але ніхто спеціально душі не стикує разом.