18.1 Порушник

Міор подумав також про те, що варто більше дізнатися і про інші пізніші світи – Холісту, Касію, Оріонію, а також ті, які створювалися за новими проєктами, і тому  сильно відрізнялися від устрою Атлантиди та постпланет за її прикладом. Була ще Утопія, Альтурнія, Вестос та кілька інших малознайомих Міору Світів Третього порядку.

Прочитавши всі сувої про Світи Третього порядку, створені за прикладом Атлантиди, Міор замислився. Він знову згадав своє навчання на Землі, згадав, якими жорстокими були його життєві шляхи. Якби він був жителем Касії чи Холісти, був би він таким, яким він є зараз? Може, йому довелося б набагато менше страждати й накопичити ту саму кількість світла швидше? 

Дивно, що всі світи спочатку замислювалися такими, де оболонкам не доводилося б страждати. Небосхилу було вигідно, щоб душі були щасливими та наповненими світлом – тільки так вони не лише віддадуть початкову позику енергії, але й спродукують нову. Достатньо чути голос своєї душі, жити за законами Всесвіту – і він дасть тобі все потрібне. Але оболонки гналися за матеріальними благами, оминаючи бажання своєї душі. У результаті життя ставало нестерпною мукою у гонитві за славою, грошима, владою. І в цій гонитві люди могли втратити те, що неможливо купити – здоров'я, стосунки, радість до життя. І це був парадокс. Тільки любов до світу і наповнювала душі світлом. Тільки радість і щастя робили життя усвідомленим і сповненим. Тільки щаслива людина, сповнена любові й радості, могла бути здоровою, багатою, з легкістю отримувати всі блага своєї планети. Але не навпаки.

Роздуми Ангела перервав чийсь суворий голос у нього за спиною.

– Я не бачу вашої перепустки. Ви санкціонували ваш візит?

Міор відірвався від сувоїв і перевів погляд на Ангела, що звернувся до нього. На мить він здивувався.

– Архангел Тор ... – Міор зовсім не очікував побачити перед собою керівника Архіву, підвівся і не міг більше видавити з себе жодного слова. Перепустки в нього не було, адже він пройшов сюди без дозволу. Йому було соромно за свій вчинок, і він завмер в очікуванні догани.

– Ви ж, здається, у Департаменті коригування життєвих шляхів? Але я вас пам'ятаю. Ви добре зарекомендували себе на екскурсії. То чому ви без перепустки? – суворим монотонним голосом запитав Тор, не відриваючи погляду від свого монітора, як завжди.

– Я не встиг її замовити. Вибачте, – з виглядом дитини, що провинилася, каявся збентежений Міор.

– Як ви сюди потрапили? – продовжував свій допит Тор, роблячи й далі позначки у своєму моніторі. 

Здавалося, він був повністю захоплений роботою, але при цьому голос його давав зрозуміти, що він повністю контролює все, що відбувається довкола.

– Пройшов сам, непомітно, повз Неї. У мене сьогодні вихідний, і я хотів знайти важливу інформацію. А того, що перепустку потрібно робити заздалегідь, я не передбачив. Вибачте ... 

Міор згоряв від сорому і відчував, як стрімко його аура вкривається фіолетово-червоними плямами.

Тор підійшов ближче і, не дивлячись на Ангела, почав розглядати вибрані ним сувої.

– Так… Що тут у нас… Проєкти світів, будова Небосхилу, проєкт Земля… Ви цікавитесь Світами Третього порядку? Вас не влаштовує Департамент коригування? — спитав він, дивлячись в інший бік і уникаючи зорового контакту з Міором. За його тоном і голосом ніколи неможливо було зрозуміти його настрій, сердиться він чи ні, наскільки він роздратований.

– Ні, що ви! Просто хотів дізнатися більше…

– Чому ж не під'єдналися до інформаційного поля самостійно, не зробили запитів? – монотонно запитав Архангел, чухаючи бороду, яка робила його ще більше схожим на гнома, враховуючи його низький зріст та повну прямокутну фігуру.

– Але це довго, і я боявся, що не зможу сформулювати всі потрібні запити... – невпевнено белькотів Міор.

– Так… – тільки кивав стурбовано Тор. – Ви знаєте, чим загрожує порушення правил у Корпорації? Ви хоч знаєте, що Ангелів, які порушують правила, позбавляють привілеїв, блокують певні вміння? Телепортацію, наприклад… Чи доступ до інформаційного поля? В особливо серйозних випадках можна і позбутися крил. 

Архангел став перераховувати види штрафів, один неприємніший за інший, але робив це у властивій йому манері так, що здавалося, він перераховує свій список справ на сьогодні.

Міор завмер від хвилювання і тільки спантеличено мовчав і пригнічено дивився на Тора. Він уже мільйон разів пошкодував, що пройшов повз Неї, що не відклав свого наміру.

– Що ж, зважаючи на те, що ваше порушення не спричинило особливих наслідків, я не буду доповідати про цей інцидент, але маю право зробити вам догану, – нарешті, виніс свій вирок Тор тим самим безтурботно сталим і позбавленим емоцій голосом.

– Дякую вам, Архангеле Тор! Запевняю, я не хотів завдати якихось незручностей чи шкоди, – полегшено видихнувши, затораторив Міор.

– Це ще не все, – перервав його радісні промови Тор. – Наступного свого вихідного будьте ласкаві прийти до мене і потрудитися на благо бібліотеки. Ви тут багато сувоїв переплутали, як я бачу. Поставите все на місце після вивчення і переберете он той стос неорганізованих свіжих сувоїв. Це останні звіти з різних відділів та доповнення, які потрібно внести до інших сувоїв або розставити як окремі томи в архіві.

Тор показав Міору на стіл у дальньому кутку зали, завалений свіжими сувоями.

Міор схвально кивнув головою.

– А тепер даю вам рівно половину астрономічної години закінчити роботу та розставити все по місцях. Після цього негайно покиньте Корпорацію! – сказав Тор з ледве помітною ноткою грізності, перевівши погляд на Міора. Він глянув йому просто в очі, що робив дуже рідко. Але замість суворості та роздратування Міор відчув у його погляді якусь теплоту та м'якість.

– Звісно, ​​Архангеле Тор. Ще раз перепрошую!

Тор пішов, уткнувшись у свій монітор, а Міор залишився наодинці зі свитками. Він ще раз глянув на стіл із купою різних манускриптів. На нього чекала маса роботи, але для Міора це було зовсім не покарання, а скоріше, подарунок долі! Він зможе дізнатися про всю останню інформацію. А значить, і дізнається про останні зведення з Землі.