18. Атлантида

Заповнивши сувоями кошик підіймача, а потім набравши ще купу в руки, він був змушений спуститися вниз. «Прочитаю ці. Потім повернуся ще», – подумав він і подався до найближчого місця для читання.

Він сів зручніше і взявся за перший сувій. Перед ним розгорнулася проєкція із книгою «Історія створення проєкту Земля. Світ Третього порядку». Міор став жадібно засвоювати інформацію, гортаючи зверху донизу. Ангелам не потрібно було вчитуватись у символи, достатньо було їх побачити.

Пізнання Ангелом схоже, скоріше, на завантаження інформації з глобальної мережі – займає мало часу і засвоюється на 100% у пам'яті. Мозок звичайної людини із Землі або з іншої планети влаштований за подобою ангельської, але можливості його залежать від рівня розвитку оболонки та душі в ній. Чим розвиненіша душа, тим більший пласт знань їй ставав доступним. Ангели мали майже 100-відсотковий доступ до інформації, але навіть для них були закриті дані: про Першосвіт, Верховного, Вищий план буття та багато іншого. Чого точно – Ангели навіть не знали.

Міор прочитав, що проєкт Земля створювався за прикладом Атлантиди та на її основі. Атлантида була найпершою експериментальною планетою, яку заселили душами Першоангели. Вони подбали, щоб мешканцям планети було достатньо їжі, ресурсів, м'який приємний клімат. Все, що потрібно було від оболонок – розвивати свої душі та жити щасливо у гармонії зі Всесвітом.

Атланти замислювалися з набагато більшим терміном життя, ніж жителі якогось із теперішніх світів. Вони жили століттями. Але кожен короткий відрізок часу вони мали віддавати частину своєї енергії Небосхилу. Для цього їм потрібно було регулярно жертвувати частину нажитих ресурсів, які треба було заряджати своєю надмірною енергією. Ресурси знищувалися будь-яким способом, а енергія переходила у Всесвіт.

Атланти всього за кілька тисячоліть створили гарну цивілізацію, поклонялися Небосхилу та Ангелам, жертвували багато енергії, яку нарощували надміру. Але проіснувала гармонія недовго. Щедрість Всесвіту щодо них вони стали використовувати не для розвитку душі, а все більше залишати собі. Їм стало шкода віддавати ресурси й вони стали передавати надлишки своєї енергії за допомогою медитацій.

Ангели не стали цьому чинити опір, адже світло вироблялося, а це головне. Але з часом атланти все більше й більше загрузали в тілесному матеріальному світі, займалися лише задоволенням своїх фізичних потреб, купалися в розкоші та красі, забували про духовні відплати та поступово нарощували все менше нової енергії. Вони стали жертвувати дедалі менше світла. А ще через якийсь час атланти взагалі стали тільки черпати енергію Всесвіту замість того, щоб її виробляти та віддавати. Тоді з'явилися і перші душі-червоточини.

Першоангели не відразу розпізнали їх, не відразу зрозуміли серйозність становища, а коли зрозуміли, що червоточини тягнуть світло з інших душ, було вже пізно. Оболонка з душею-червоточиною забирала енергію з інших світлих душ, заважала їм розвиватися, могла навіть вбити. Коли оболонка відживала своє, Темна енергія душі-червоточини ставала дрібними чорними дірками у просторі.

Їх стало так багато, що вони почали зливатися воєдино і ставати потужнішими, затягуючи в себе простір навколо. Вони затягували об'єкти із матеріального світу: цілі будинки, вулиці, сади. Атланти благали спасіння, але Ангелам не було чого рятувати. Душі атлантів давно перестали бути наповненими та корисними Небосхилу. Ангели відвернулися від атлантів, як і ті відвернулися від шанування Вселенських законів.

Першоангели усвідомили, що з Атлантиди може з'явитися величезна чорна дірка в космосі, яка спочатку поглине створену ними планету, а потім стрімко затягуватиме і все навколо, включаючи дорогоцінне світло. Порівняно з цією діркою інші колапсари, які вже існували в космосі, здалися б лише жалюгідними точками.

Потрібно було діяти негайно, і тоді Першоангели пішли на відчайдушний крок. Вони направили свою енергію до ядра планети, щоб його розігріти. Це спровокувало численні землетруси, цунамі та виверження вулканів. За лічені дні лава і земні пласти, що розверзалися у несамовитій люті, поховали цілу цивілізацію. Залишки від червоточин залишилися на планеті, але вони вже були безпечні. Це були невеликі зони спотворення часу та простору.

Після невдалої першої спроби Першоангели закрили експерименти на якийсь час. Але через кілька декантумів вони почали помічати, що Всесвіт почав стискатися. Ніщо брало гору над Світлом. Чорні діри стали виникати по всьому Всесвіту, народжуючись із вибухаючих зірок, втягувати простір усередину і ще сильніше послаблювали його. Світло рухалося все повільніше і зрештою стало відкочуватися назад. Якби стиснення тривало, то все повернулося б до початкової Порожнечі – Ніщо.

Першоангели стали винаходити нові способи збільшення світла, щоб компенсувати затягнуте чорними дірками-колапсарами світло, і врятувати життя. Вони будували генератори, підсилювачі, всілякі машини, але всі вони показували низьку ефективність. Нічого потужнішого, ніж душа, у виробленні світла так і не винайшли. Тоді вони повернулися до ідеї вирощування світла душами та знову посіяли життя на Атлантиді.

Клімат та ґрунт змінилися на планеті, але вулканічна активність вже стихла, оформилися нові континенти, змінилася атмосфера, з'явилися нові види рослин та тварин. Лише відлуння загиблої цивілізації Атлантів – зруйновані уламки будов, яких ставало дедалі менше, нагадували про невдалий експеримент. І ще червоточини. Але вони значно ослабли й вже не могли завдати істотних збитків новому світу. Хоча згодом, набагато пізніше, їх вплив все ж таки проявився, коли нова планета вже була розвиненою цивілізацією. У цих місцях траплялися незрозумілі людям явища, дивні та тимчасові зрушення в часі та просторі. Сучасні люди називають їх просторово-часовими аномаліями, намагаючись пояснити з погляду науки й містики, але їхнє розуміння, звичайно, далеке від істини.

Як зрозумів Міор, так з'явився проєкт Земля. Але тепер Ангели вирішили не дарувати оболонкам безтурботне життя, стимулюючи їх до розвитку. Людям потрібно було самим добувати їжу, будувати житла, справлятися зі стихійними лихами, хворобами, втратами, відчувати різні емоції, шукати своє щастя у світі.