16.1 Архів

Міор знову поспішав до Корпорації Світла, у супроводі яскравих променів ліхтарів, які дбайливо висвітлювали його шлях.

Міор вперше не звертав увагу на небесну погоду, адже зовсім поряд з Небосводом було видно чудову спіралеподібну галактику. Ангел був настільки занурений у свої роздуми й так поспішав, що йому було не до розгляду чудових краєвидів. Зрештою, на це завжди знайдеться час, а зараз його мучила жага до знань. Він почував себе голодним, перед яким накритий розкішний стіл зі смаколиками. Треба було лише підійти та взяти. І ось він ішов, а подекуди майже біг, що виглядало з боку досить дивно, адже Ангели не бігали вулицями. Він поспішав одержати свій шматок інформаційного пирога.

Піднявшись сходами-ескалатором, він знову опинився в холі, де його зустрічала Нея, як завжди ошатна, з великою кількістю прикрас і з красивою хитромудрою зачіскою.

«Цікаво, а вона колись відпочиває взагалі?» – промайнуло в голові у Міора.

– Світлого дня, Нею! І коли ти тільки все встигаєш? Ще й вбрання вигадуєш щоразу прекрасніше за попереднє! – грайливо завів він розмову з красунею-Ангелицею.

Нея посміхнулася і заплескала своїми довгими неоново-синіми віями, розплющивши очі широко-широко. Сьогодні вони були, швидше, зеленими, ніж блакитними, але одразу ж посвітліли в присутності Міора.

– І тобі світлого дня! Я завжди там, де потрібна, і тоді, коли потрібна, – загадково відповіла Ангелиця. Вона пильно дивилася на Міора, поки він наближався до неї.

– Я помітив це, – усміхнувся Ангел. Він зовсім близько підійшов до її стійки та хотів уже минув її пост, але вона гукнула його.

– У тебе сьогодні вихідний, – сказала вона вже суворішим тоном.

– А я не на роботу, – здивований такою обізнаністю, швидко знайшовся Міор.

– Вхід до Корпорації у вихідні дні Ангелам закритий, – відрізала Нея. Її кокетливість миттєво випарувалася.

– Але ж це мій особистий вихідний! Я хотів попрацювати трохи зі сувоями в бібліотеці, – здивованим тоном виправдовувався Міор.

– Треба було замовляти перепустку до Департаменту Тора. Ти міг це зробити з робочого місця, – сухо пояснила вона.

– Але я не знав. Я тоді піду і замовлю перепустку, – трохи роздратовано відповів Міор. Він не був радий такій затримці на його шляху до знань.

– Але ж у тебе вихідний. Вхід до корпорації закритий, – невблаганно повторила Нея так суворо, що Міор відчув легке заціпеніння в ногах і не міг іти далі.

– Але ж я не хочу втрачати цілий день! Невже нічого не можна зробити, Нею? Мила Нея! – почав слізно просити Міор. 

Він помітив, як та сумнівається. Їй дуже хотілося допомогти Міору, але вона не могла переступити через правила. Від цього її очі знову стали зеленими та трохи сумними.

– Чекай на мене тут, – змовницьки сказала вона, взявши його за руку і пильно подивившись йому в очі. Її очі знову посвітліли, і вона кудись утекла. Міор, переступаючи з ноги на ногу, почав чекати. Минуло кілька хвилин, але Неї не було. Біля входу вже почали з'являтися перші Ангели, що йшли на роботу.

Через кілька хвилин Нея повернулася і була явно роздратована.

– Ти ще тут? – злісно запитала вона.

– Ну ти ж сказала чекати, – незрозуміло дивився на неї Міор.

Нея пирхнула і роздратовано щось бурмотіла собі під ніс, намагаючись навіть не дивитися на Міора своїми очима, що знову позеленіли.

– От дивний ... Ну я ж натякнула ... Чекай – значить йди ... Оце ідіот ...

– Що ти бурмочеш? Тож мені можна пройти?

– Міоре, йди додому! – роздратовано крикнула вона і різко повернулася до своєї стійки, почавши перебирати значки з трилисниками та перепустки.

Міор засмучено відійшов від стійки Неї та спантеличено пішов до виходу. 

"Ти ба яка! А я її ще «милою» називав. Стервозна Ангелиця! Шкода, чи що, пропустити?" – думав він. Раптом його гнівні думки знову перервав голос Неї.

– Я піду у своїх справах схожу! Мене не буде рівно хвилину! – прокричала вона йому навздогін роздратовано і протяжно, виділяючи кожне слово. – І щоб тебе тут не було, коли я повернуся! Зрозуміло?

Міор обернувся і побачив, як вона знову вирячилася на нього своїми очима, ніби на щось натякаючи.

"Ну звичайно ж! Вона натякає, щоб я сам пройшов!». До Міора нарешті дійшло, що хотіла від нього Нея. Він розплився в усмішці, але відразу її прибрав з обличчя – з метою конспірації. Нея кивнула й кудись відійшла.

Міор, не гаючи часу, проскочив повз її стійку і побіг вгору ескалатором прямо в Департамент Тора.

Він непомітно прослизнув через головний вхід і пройшов по залі з сувоями, де він уже бував на екскурсії, повз робочі місця, які поки що пустували. Наслідуючи вказівники, він намагався знайти потрібні йому сувої. Помітивши невеликий монітор біля одного зі стелажів, Міор вирішив скористатися пошуковою системою. Ось він – момент істини! Він знайде всі знання, що йому потрібні! Нарешті!

Міор став формулювати запити в голові, направляючи їх у рядок пошуку. Машина засвітилася яскравіше, екран став видавати список сувоїв на тему з позначками потрібних стелажів. Міор отримав мінісувій з покажчиками та відправився блукати залою у пошуку необхідних свитків. Знайшовши потрібний стелаж, він на підіймачі дістався потрібної полиці та почав виймати манускрипти. Тут було все, що йому потрібно про створення Світів, про історію Небосхилу та багато іншого. Він став діставати все поспіль, навіть ті сувої, яких не було у списку. Йому було цікаво абсолютно все, що навіть побічно належало до теми Світів Третього порядку та Небосхилу.