15.1 Порадниця Люся

У групі, звісно, ​​помітили, що Кіра тепер скрізь з'являється без своєї «тіні». І якщо раніше на Христину звертали хоч якусь увагу, то тепер вона взагалі перетворилася на невидимку, з якою навіть не віталися.

На парах Христя тепер сиділа з мовчазним Стасиком, старостою групи, таким же ізгоєм, як і вона тепер. Щоразу, коли вона намагалася завести розмову, Стасик бліднув, червонів і йшов у себе. У нього тільки й виходило, що видавити із себе односкладну відповідь. На парах він теж не відповідав, не вступав у діалоги та обговорення, а високі бали отримував лише шляхом письмових робіт, які, судячи з усього, були геніальними. Аж надто він був затиснутий і закомплексований. Інші хлопці та дівчата з їхнього потоку вже навіть втомилися сміятися з нього, адже реакції особливо не було.

На парах Христина непомітно поглядала у бік Кіри. Та весь час сиділа з різними людьми, і на вигляд спосіб її життя особливо не змінився. Але Христині здавалося, що вона теж на неї поглядає, і в її поглядах було навіть щось схоже на смуток. Хоча вже за тиждень після викриття Кіра виставила у соцмережах фото, де вона цілується з хлопцем, який стояв спиною до об'єктива. Але Кріс відразу ж упізнала потилицю Артема. Зчепивши зуби, вона мовчки прибрала її з підписок, пошкодувавши, що забула зробити це одразу. Просто, щоб не бачити цього всього.

Свою нестачу у спілкуванні (на навчанні та вдома із загадковим Алексом), вона компенсувала на роботі. Після того випадку з Люсею, коли та пустила її у свою зміну на таємну ночівлю, вони навіть потоваришували. Їй все одно доводилося вислуховувати їхні з Пашею дратівливі жартики, але вони тепер звучали трохи по-іншому, і сприймалися вже як більш милі та дружні.

– Кріс, то ти сьогодні на "Лексусі" додому їдеш? – жартівливим тоном спитав дівчину Паша на кухні.

– З чого раптом? – здивувалася такому питанню вона, відчуваючи, що зараз буде підкол, але який – ще не ясно.

– Ну-бо, там хлопець за твоїм столиком каву замовив. А він на "лехусі" прикотив. – ніби чекаючи оплесків, задоволено пожартував Павлик.

– Ага! Тільки красиво падай, коли будеш непритомніти! – підтакнула під загальні смішки Люся.

– А ще можеш епілептичний напад зобразити! – підхопив Паша. – Може, і квартиру на тебе відпише!

Ніяк не реагуючи на їхні підколи, Христина понесла каву до зали. Але їй навіть була приємна така увага. Якоюсь мірою їхні жарти сприймалися як комплімент – що вона може підчепити багатого хлопця. Принаймні, це краще, ніж жарти на тему мертвих клієнтів, і, нарешті, про того померлого дідуся вже забули.

Сьогодні знову була Христинина вечірня зміна, але клієнтів було мало. У неї була можливість побалакати з Люсею, яка вже збиралася додому.

– Ну, розкажи про цього свого мільйонера! Чи було у вас уже? – змовницьки прошепотіла вона, підморгнувши.

– Що? Та облиш... І не мільйонер він, – пирхнула Христина, трохи почервонівши, і продовжила складати випрані серветки. – У тебе все до одного зводиться.

– Ти ще скажи, що ти живеш у нього просто так! Ані грошей не просить, ані сексу? Де б такого знайти… — задумливо роздумувала Люся. – Хоча я й не проти була б з таким-то красенем!

– Що ти верзеш! Не було нічого… І взагалі… Ми майже не спілкуємося, – роздратовано смикаючи в руках фірмову серветку, ще більше почервоніла Христина. Їй було не звикати до таких розмов – від Кіри можна було почути й не таке, – але це ж Люся ... З нею вони не були такі близькі.

– Ааа, он воно що... – квапливо підсумувала Люся. – Ти не в його смаку.

– До чого тут смак, Люсю! Навіть якби й була, то й що тепер…

– А що тепер? Невже він тобі не подобається? Невже б відшила такого чоловіка? – напирала вона на збентежену Христину.

– …

– Мовчиш? Я так і думала! Будь-яка хотіла б... Пощастило ж тобі, –   чи то з легкою образою, чи то з докором відзначила Люся, підібгавши нижню губу.

– Так, дуже пощастило! Спочатку подруга з хлопцем зрадила, потім без даху над головою залишилася і без грошей, а потім мало не загнулася від стресу! Я просто щасниця! – скипіла Христина. Однобокі зауваження Люсі були зовсім неприємні, адже та не знала всього, що довелося їй пережити.

– Ну, чого ти психуєш! Так і скажи: він не хоче! А ти якось намагалася його зацікавити? – знову за своє взялася невгамовна дівчина.

– То як же мені його зацікавлювати? – роздратовано запитала Христина. – Ми тільки й встигаємо, що поснідати разом.

– Приготуй вечерю, створи атмосферу… Ну, що незрозумілого, подруго? – нервово витріщивши очі, розмірковувала Люся.

– Ага ... Вечерю приготуй ... Він їсть тільки цю свою органічну їжу ... Все без олії, ні цукру, ні солі ... Я йому, коли вперше млинці нажарила, він їх їсти не став. Сказав, що вони на олії смажилися, а виявляється, у нього сковорідки спеціальні якісь, що треба без олії. Потім я навчилася готувати, як він любить. Так він швидко все з'їдає, ковтає купу своїх вітамінів та йде на роботу.

– Купу вітамінів?

– Ну так, штук п'ятнадцять різних пігулок. Він каже, що це біодобавки.

– О-о-о, все ясно, – махнула рукою Люся і закотила очі.

– Що ясно? – насторожено перепитала Кріс, боячись почути від Люсі свої підозри вголос, про які вона намагалася не думати.

– Він або наркоман, або смертельно хворий. Другий варіант, звісно, ​​кращий. І все пояснює. Сексу йому не хочеться через таблетки, а жити одному – сумно. Краще, коли є хтось під боком. От завів собі годованця. Ну тобто тебе.

– Люсь, ну що ти таке кажеш... Він займається спортом, і на вигляд він зовсім не схожий ні на наркомана, ні на вмирущого. Просто він дуже стурбований своїм здоров'ям. І якщо чесно, ніяково якось питати... Мені взагалі ніяково, що я в нього живу на халяву.

– Він же сам запропонував, отже, все нормально! Але в будь-якому випадку, тобі треба діяти швидко, поки він тебе не випер надвір.

– Що ти маєш на увазі?

– Проводити час не лише за сніданками, а коли справа до ночі йде! Ну що не зрозумілого, га? – Люся активно жестикулювала блокнотом, а Христина, боячись отримати в ніс, весь час відсувалася від неї якомога далі, підстрибуючи на стільці.