8.1 Останні поверхи Корпорації

Мельтор енергійно попрямував між боксами, в яких працювали Ангели. То були не зовсім кабінети. Замість стін у кімнатах були монітори-проекції. Можна було бачити, що відбувається всередині, але самі Ангели мало звертали увагу на те, що відбувається зовні. Мабуть, проєкції зсередини не просвічувалися. Уздовж довгого коридору стояло багато стендів-підставок з об'ємними моделями різних планет.

– Це експозиція всіх створених нами планет-світів. Як бачите, їх не так багато. Але якщо врахувати, яку колосальну працю ми вкладаємо в розробку одного лише такого світу, то ця кількість здаватиметься просто грандіозною! Щоб реалізувати один такий проєкт, запустити життя на ньому та програму навчання душ, потрібно стільки часу, скільки в середньому кожен такий світ здатний проіснувати. А про кількість Світла я взагалі промовчу. Саме тому ми створюємо нові світи лише тоді, коли це виключно необхідно. Але розробки ведуться. Не хвилюйтесь, роботи у нашого департаменту вистачає, і нам потрібні нові кадри!

Мельтор торкнувся однієї з куль. Та засвітилася, збільшилася у розмірах та стала багатовимірною проєкцією. Новосвітлі, розступившись, стали довкола неї. То була планета Касія.

Міору вона нагадала Землю: блакитні океани, континенти, що розрізають водну гладь. Мельтор наблизив один із континентів, і можна було побачити країни та міста. Ще більше наближення відкрило місто, можна було роздивитись будинки цікавих форм і самих касійців. Будинки тут не будували, а плели з якогось матеріалу, схожого на лозу. Тут теж були високі хмарочоси з плетеними дахами, що хиталися на вітрі, нагадуючи крони дерев. Дороги були зроблені з чогось подібного до кольорового скла, але, мабуть, дуже міцного. Касійці пересувалися містом на маленьких компактних індивідуальних візках.

Мельтор зробив кілька жестів і проєкція змінилася. Тепер можна було розгледіти Касію в розрізі, побачити ґрунт і надра планети. Будова її була схожою на будову Землі: ядро, мантія, земна кора.

За допомогою проєкції можна було дізнатися про все, що завгодно: склад ґрунту, корисні копалини, вивчити атмосферу, флору і фауну, дізнатися про геополітичний розвиток цивілізації. Модель дозволяла встановити будь-який потрібний ракурс, будь-який масштаб, вибрати будь-який параметр для відображення. Можна було збільшити кожну клітинку, розглянути все, як під мікроскопом, або побачити всю планету цілком, як глобус.

– Чому світи вмирають? Хіба ми не можемо зробити їхнє існування вічним? – запитав Ангел Фіон, зацікавлено розглядаючи проєкцію.

– Саме цим ми й займаємось. Створювати нові світи дуже дорого і ми не маємо права на помилку. Але це неминуче. Душі в оболонках, проходячи свої життєві шляхи, впливають планету. Прогнозований розвиток цивілізації виправдовується лише на 50-60%, і йдеться про прогнози на мільярди років наперед. Поки що нам не вдалося створити бездоганний сценарій, який гарантував би нескінченне існування цивілізації.

Усі уважно слухали Архангела, дізнаючись, як народжуються та вмирають цілі світи.

Зазвичай планети стають непридатними для життя: всілякі отруйні забруднення, знищення ресурсів, війни, хвороби. Рано чи пізно цивілізація гине, але на зміну їй приходить нова. 

– Вкрай рідко трапляються космічні події, як це було з Альтурнією. Не завжди вона була такою холодною. Варто визнати, що це наш промах. Але таке було лише раз. Ніхто не думав, що цивілізація проживе так довго, що доживе до смерті основної зірки. 

Мельтор розповів, як альтурнійське світило згасло, змінивши клімат та всю біосферу. Але альтурнійцям пощастило, їхня зірка була недостатньо великою, щоб перетворитися на чорну діру. Більшість населення Альтурнії загинула від холоду і голоду, але найсильнішим і найціннішим душам Ангели Небосхилу допомогли вижити. Їм були надіслані пророчі сни з прямими вказівками, як будувати житла під землею і як створювати генератори, пов'язані з ядром планети. 

– Це було найважливішим і єдиним втручанням Ангелів у життя душ за історію існування Світів Третього порядку. Разом із планетою змінилися й альтурнійці, які стали більш стриманими, прагматичними, раціональними. Це було питання виживання. Але це навіть пішло на користь загальній меті. Новосвітлих з Альтурнії почало народжуватися згодом більше.

Міор окинув поглядом аудиторію у пошуках Оллума, який більшість життів провів на Альтурнії. Той стояв так само беземоційний і, здавалося, байдужий. Ось воно – альтурнійське походження душі.

Екскурсанти рухалися далі. Мельтор попрощався з усіма, а Нея провела Новосвітлих до останнього департаменту – обліку Світла. Ангелів зустрічала Архангел Мелавія, про яку Міор уже чув все від тієї ж Аліди.

Архангелиця Мелавія була гарною, з миловидним добродушним жіночим обличчям. Вона була одягнена у простий штанний костюм. На тлі інших її виділяли хіба що незвичайно довгі напівпрозорі нігті – по довжині вони були майже, як її пальці – і волосся майже до колін, зібране в акуратний пучок, перемежований кількома акуратно сплетеними тонкими кісками. Але якщо не зважати на нігті та волосся, то вона виглядала, як звичайна земна дівчина. Міор зазначив, що більшість Ангелів все-таки набували вигляду старших і виглядали зрілішими. Серед присутніх одразу відчулося якесь розслаблення, побігли шепітки, смішки. Всі розслабилися, але фривольна атмосфера швидко розтанула, варто було Мелавії заговорити.

– Час для знайомства був вам наданий, шановні Новосвітлі. Нині ми зайняті справою. Тобто ПОВИННІ бути зайняті справою. 

Суворим гучним голосом заговорила красуня Мелавія, особливо виділяючи найбільш значущі у своїй промові слова інтонацією. 

– Кому не цікаво – пройдіть вниз по тих сходах. Вони ведуть прямо ГЕТЬ із цього департаменту і, сподіваюся, ми з вами більше не побачимось!

У залі одразу стало тихо. Миловидна Архангелиця відразу перестала здаватися такою миловидною.

Мелавія почала швидко вводити присутніх у курс справи.