6.1 Екскурсія

Екскурсанти покірно йшли за ним, проходячи повз стелажі та зали, в яких захоплено працювали Ангели, вивчаючи й перекладаючи сувої. Вони спантеличено спостерігали за зображеннями на розгорнутих екранах, малювали жестами якісь символи та знаки, радилися між собою.

Проходячи повз один зі стелажів, Тор різко зупинився, відірвавши, нарешті, свій погляд від монітора, і перевів його на сувій. Вся процесія також різко зупинилася, збившись у густу купу. Міор, який намагався вслухатися в розповідь Тора і ледве встигав за тими, хто йшов попереду, від такого різкого маневру врізався в Ангелицю прямо перед собою, яка невдоволено ойкнула й окинула його несхвальним поглядом.

– Вибачте! Я не хотів, – тихо перепросив він, відчувши, як його невпевненість переростає в метушливість.

– Що ви там бурмочете? – суворо подивившись прямо на Міора, запитав Тор. 

Він вперше кинув погляд в аудиторію, що не могли не відзначити всі присутні, відразу завмерши в заціпенінні. – Хочете запитати, то питайте! Нема чого перепрошувати!

Міор ще більше розгубився, а Ангелиця, в яку він врізався, опустила погляд і позадкувала вбік, якомога далі від нього.

– Я це не вам, вибачте… Ой...

Тор ще суворішим поглядом свердлив розгубленого Міора. Було видно, що Архангел украй незадоволений, що його відволікли даремно. Це підштовхнуло Міора зібратися, сконцентруватися, – і одразу в думках постало питання, на яке йому так і не вдалося знайти відповідь у глибинах своєї свідомості, але так хотілося. 

Він багато думав про свої минулі життя і про те, з чого взагалі починалося зародження життя. 

– Я не зміг усвідомити, що було до цього. – невпевнено промовив Ангел, розуміючи, що втрачати вже нічого, адже він і так зганьбився. – Як у Ніщо з'явилося Світло? Звідки енергія зовсім іншого складу та спрямованості взялася у Темній матері?

Тор уважно подивився на Міора, помовчавши кілька секунд. Аудиторія теж принишкла, чекаючи на його реакцію.

– Як вам уже має бути відомо, саме народження Верховного та інших Першоангелів вважається початком часу. Нам частково вдалося відтворити картину світу тоді. Все, що було до цього, ми називаємо Передісторією. У нашому департаменті є відділ, який займається цими питаннями. Можливо, вам буде цікаво попрацювати у нас, неофіте. 

Змінивши гнівний тон, на звичайний монотонний, Тор знову втупився у свій монітор, відірвавши гнівний погляд від чола Міора. 

– Нам залишається лише гадати, звідки взялося Ніщо. Про появу Світла відомо лише, що імовірно це був потужний енергетичний поштовх, схожий на вибух у темній матерії. Існує безліч теорій, що це був за поштовх. Але ми схиляємося до того, що якість енергії була схожа на енергію думки. Ми припускаємо, що це якась форма думки, створена Ангелами з майбутнього, можливо навіть майбутніми нами, та запущена в минуле – туди, де вона досягла самого початку часів. Це була думка з сильним наміром зародити Світло. І він з'явився. Мислеформа стала фізично реальним вибухом.

– Тобто Всесвіт – це своєрідна часова петля та часовий парадокс одночасно? – сміливіше продовжив слова Тора Міор. Його страх повністю розвіявся під усвідомленням такого неймовірного факту. – Майбутнє створило минуле, щоб з'явилося майбутнє і знову відправило мислеформу до минулого, яка запустило хід історії...

– Правильно, – схвально кивнув Тор. – Поки що ми лише розробляємо мислеформи-сигнали, здатні йти так далеко в минуле, щоб мати змогу спілкуватися з Першоангелами в минулому та з ДоПершими, які могли існувати до них. А могли не існувати у звичному для нас сенсі. Але відомо лише одне, що Першоангели, як і ми – нинішні жителі Небосхилу – вловлювали подібні сигнали, що служили підказками. Зараз ми знаємо про глобальне інформаційне поле, яке містить величезну кількість інформації. Ми ним користуємось. Наш департамент його архівує. Але що далі ми йшли у минуле, тим менш насиченим було це поле, оскільки канали інформації втрачали свою силу.

Тор закінчив лекцію і покликав Нею, яка повела екскурсантів до наступного департаменту.

- Тобі сподобається в архіві, Тор помітив тебе! – сказала Аліда, підморгнувши Міору і знову втекла кудись уперед.

Міор не знайшов, що відповісти та просто пішов далі за всіма. Йому хотілося дізнатися більше про кожен із Департаментів.

Наступним був Департамент створення, розвитку та переродження душ під керівництвом Архангела Ларона.

Тут працювали дослідники, вчені-практики, а їх поверх нагадував величезну лабораторію, кожен сантиметр якої був напханий всілякими приладами та інструментами. Ангели, які тут працювали, були одягнені у білі халати. Серед однієї із залів був розміщений великий скляний куб. Він був повністю прозорий, але доступ усередину було закрито. Усередині куба було видно безліч невеликих боксів, схожих на акваріуми, де щось світилося й іскрило.

– Зараз ви перебуваєте у Світлозарії. Тут з найчистішого відфільтрованого та концентрованого світла формують нові душі. – розповідав Ангелам про свій департамент Архангел Ларон.

Він виглядав досить незвично в порівнянні з іншими жителями Небосхилу, тому що на його голові красувалися кулясті, переплетені між собою роги з тонких білих перетинок, схожих на пінопласт, з дрібними червоними вкрапленнями блискучих крапок. В іншому його зовнішність була цілком «земною». Насправді роги – це були сплетіння його волосся, просто воно було жорстким за структурою, і самому Ларону просто подобалася така зачіска. Він був помітний у натовпі та завжди привертав до себе увагу, яку так любив.

– На створення однієї душі потрібна кількість світла така сама, як, наприклад, використовують усі жителі однієї невеликої планети типу Землі у вигляді електроенергії, –  продовжував Ларон, походжаючи з боку на бік біля куба-Світлозарія. 

– Щоб такий потік помістився в тіло-оболонку, його необхідно стиснути та утримувати в первинному стані, щоб енергія витрачалася оболонкою за потреби. Звичайно, це неймовірно складний процес, тому саме наш Департамент має особливе значення для Корпорації. Лише одиниці з вас та найбільш талановиті отримають незрівнянну можливість працювати тут.