6. Корпорація Світла

Міор підійшов до високої будівлі, що нагадувала величезний скляний хмарочос із мільйонами напівкруглих арок-вікон, в яких відблискували промені світла. Входу до будівлі передували високі сходи-ескалатор. Їхнє продовження аж до даху було видно і всередині крізь скляні стіни. Це був своєрідний ескалатор-ліфт.

Навколо снували Ангели, всі вони були чимось зайняті, пересувалися поспішно, і всі були одягнені у суворі білі костюми зі значками різних кольорів.

Міор стояв перед грандіозною будовою Небосхилу – Корпорацією Світла.

Його та інших Новоприбулих зустрічала біля входу вже знайома всім Нея. Вона теж була одягнена в строгу білу спідницю і блузу, а на коротенькому білому піджаці виднівся значок з логотипом Корпорації, який носили тут всі Ангели – маленьке коло, що світилося, з крихітним трилисником усередині, що нагадував лист конюшини. Трилисник символізував триєдність: Світи Третього порядку, Небосхил (Світ Другого порядку) і Великий Верховний Архангел - правитель Небосхилу, один з Першоангелів.

– Світлого дня, Ангели! – радісно й голосно з блискучою широкою посмішкою промовила Нея, змусивши всіх навколо замовкнути та зібратися навколо неї, та продовжила: 

– Вас вітає Корпорація Світла, де ви проходитимете практику, після чого зможете отримати посаду в одному з департаментів Корпорації.

Нея видала кожному з Ангелів особливу перепустку – значок у вигляді кола, що світилося, але поки що без трилисника всередині, – і корпоративні костюми, в яких вони ходитимуть на практику. Це знову були маленькі квадратики білої матерії, як перед Церемонією посвяти. Вони містили всі дані про дрес-код Корпорації. Кожен Ангел-новачок міг створити костюм на власний розсуд, але з урахуванням загального стилю та вимог дрес-коду.

Після цього під керівництвом Неї делегація Ангелів, сповнена цікавістю та захопленням, вирушила на екскурсію Корпорацією.

– Мені не віриться, що ми нарешті займемося справою! – сказав Міор Аліді, з якою вони познайомилися в день Церемонії посвячення. Її котячі очі сьогодні особливо яскраво світилися, а довге темне волосся було сплетене в химерну високу зачіску.

– Ти не нервуєшся перед розподілом? – спитала Аліда, нервово оглядаючись навкруги, немов у пошуках когось знайомого.

– Ні. А яка різниця? Адже ми всі працюватимемо на спільну мету, – здивувався Міор, розглядаючи химерні завитки та переплетення її локонів.

– Це так, але кожен департамент займається вузьким напрямком, і змінити його буде непросто. Я дуже хочу потрапити до Ларона – до Департаменту розробки душ. Я хочу працювати безпосередньо з енергією, а не сувої перебирати в архіві. Крім того, тобі доведеться спрацюватись з куратором-Архангелом. От потрапиш до Тора або до пазуристої Мелавії… Я б не хотіла вислуховувати цілу вічність занудні лекції чи вести нескінченні статистичні підрахунки. Ти до якого куратора хочеш? – запитала Аліда, продовжуючи розшукувати очима когось у натовпі.

– А я якось не замислювався ... Я думав, це все одно не нам вирішувати та розподілять туди, куди найбільше підходиш, – задумливо міркував Міор.

– Ну, так можна ж проявити себе в потрібному напрямку. Хоча, якщо тобі все одно, то краще для тебе – будеш радий будь-якому розподілу. Ну, світла тобі! – Аліда, втративши інтерес до розмови, комусь помахала в натовпі та кинулася поглядом туди, а за мить уже покинула Міора.

Тепер він почав ще більше нервувати й відчув себе зовсім непідготовленим. Як він міг весь цей час просто прогулюватися Небесним шляхом, вивчаючи устрій Всесвіту? Чому не спромігся дізнатися більше про Корпорацію та департаменти? Але часу вже не було, всі почали підійматися ескалатором усередину, за Неєй.

Коридорами Корпорації ходили Ангели. Усі вони з усмішкою вітали своїх майбутніх колег, що було дуже приємно недосвідченим екскурсантам. Поверх за поверхом вони підіймалися все вище, дізнаючись більше про Корпорацію Світла від кураторів-Архангелів, які зустрічали їх.

Суть роботи Корпорації полягала у виробленні, захисті та поширенні енергії Світла у всьому Всесвіті. Кожен департамент займався своїм сектором роботи під керівництвом куратора – одного з Архангелів.

При цьому кожен сантиметр цієї величезної будівлі був напханий усілякими технологіями, дивовижними пристроями та приладами, які використовували Ангели.

Перший департамент нагадував величезну бібліотеку або архів з просторими читальними залами. За столами тут сиділи Ангели. Їхні робочі місця були заповнені різними сувоями, тільки зроблені вони були не з паперу. При необхідності прочитати їх, сувої розгорталися та трансформувалися у проєкції, що розкривалися перед очима. Там могли бути якісь таблиці, записи, зображення, безліч даних.

Кожен з Ангелів розгортав і згортав сувої, щось вивчав на них, робив позначки. Хтось тинявся між величезних, до самої стелі, стелажів з такими ж свитками різних форм і розмірів. Ніхто не звертав увагу на екскурсантів.

– Отже, Новосвітлі, ви знаходитесь у Залі знань, – почав монотонним голосом своє оповідання Архангел Тор, керівник Департаменту історії минулого та передачі знань у майбутнє. Його підрозділ Ангели часто називали Архівом. 

– Тут зберігаються записи про все, що відбувалося у Всесвіті, починаючи із зародження Першоангелів.

Тор був невисокого зросту з досить непоказною зовнішністю. Що найдивовижніше, саме ця непоказність виділяла його серед інших ангелів. Він був набагато нижчим за всіх присутніх і чимось нагадував гнома, одягненого в офіційний костюм. Коли він говорив, здавалося, рухається лише його квадратне підборіддя, а інші частини обличчя залишаються нерухомими. І навіть губи його ледве рухалися, як у ляльки, а очі швидко, рідко й майже непомітно кліпали.

Тор проводив екскурсію і, не відриваючи погляд від крихітного монітора у своїй руці, періодично робив у ньому якісь позначки жестами, не торкаючись екрану. Він навіть не дивився на своїх слухачів, але при цьому примудрявся так само методичним і монотонним голосом робити зауваження тим, хто встигав відволікатися або перемовлятися один з одним.