8 розділ

Сонце вже заходить за без крає море. Вода переливається в різнобарвних кольорах, від теплого проміння. Легкий вітерець піднімає маленькі хвилі які б’ються об наше судно, ось це видовище. Я хоч і не люблю море, через свої причини але зараз воно неймовірно гарне. Стою на кормі скоро я маю йти з Микитою на нічну вахту, і вже знаю що в нього будуть знову питання якого біса я пішла з ними в рейс, і я знаю що довго не зможу тримати це в таємниці, але зараз не час про це говорити.   

- Капітан, - серйозним голосом сказав чоловік по заду. 

Я глянула назад де стояв юнак, який опустив погляд на палубу, і не дивився мені у вічі.  На вигляд хлопець мого віку, можливо молодший але певне наймолодший кого я бачила на палубі. 

- Вас очікують в стерновій для передачі вахти, - повідомив хлопець і відійшов назад даючи мені прохід. 

Я не рухаюсь вивчаю хлопця поглядом. Він так і не глянув на мене. 

- Як тебе звуть? - запитала я. 

- Фелікс, я молодший матрос, - відповідав матрос. 

- Скільки тобі років?  

- Двадцять один капітанно.  

- Як потрапив на це судно? 

- Я ще стажер, з своїми друзями ми подавали заяви в порт, і нас прийняв начальник порту. 

- Це твій перший рейс? - продовжила я. а він так і стояв з опущеною головою. 

- Так. 

- Чому ти дивишся на палубу?  

- Старший помічник капітана заборонив з вами контактувати, а якщо доводиться то заборонив дивитись на вас. 

- Що за чортівня..  

- Маргарито Вікторівно, вас очікують.. 

- Гаразд можеш йти.  

Фелікс рушив вперед, а я пішла за ним до стернової. 

Коли я зайшла в рубку перше що почула це голос Микити, як він сміється над жартами моїх молодших помічників. 

- І я їй значить кажу.. - казав один з помічників. 

- Ви вільні, - сказала я спокійним та водночас розлючиним голосом. 

Микита зразу глянув на мене, усмішка з обличчя спала хлопці глянули на мене, потім перезернулись і глянули на Микиту. 

- Чому сидите, капітан ж сказала що ви вільні йдіть, - сказав рівнодушно Микита і знову глянув на мене. 

Хлопці пішли, а ми так і стояли підтримуючи зоровий контакт. 

- Задоволена?  

- Ні, це ти мені скажи чи ти задоволений. 

- Про що ти? 

- А про те якого біса ти забороняєш членам моєї команди контактувати та дивитись на мене? Поясни. 

- Немає що пояснювати. А і зарубай собі на носі, ти хоч й капітан, та не є членом команди як і стажори матроси, чи новий механік. Хоч стати членом команди, то не дави авторитетом, а покажи що ти достойна команди, судна, та місця капітана. 

- Закінчив? - обурливо. 

- Як мінімум вивчи ази капітанства, а потім дави авторитет, а то сьогодні знаю тільки я що ти не капітан, а завтра вся твоя так звана команда. 

Після ми розійшлись по своїх місцях і говорили тільки при необхідності.