7 розділ

Я прокинувся як зазвичай, о шостій ранку, першим ділом відчинив ілюмінатор щоб в каюті було прохолодно. Зробив зарядку для кращого дня, а після сходив в душ щоб холодні краплі привели мене до тями. На годиннику була вже майже сьома, залишалась година до сніданку. Одягнув чорну футболку та чорні шорти, взув кросівки, пішов в рубку. 

- Доброго ранку, хлопці. 

- Ага, доброго, тим хто спав. 

- Вадиме не починай, цієї ночі ти спиш, а не я все чесно.    

- О старпом прийшов, - озвався Микола. 

- Після сніданку вас замінити мають молодші помічники кепа, а вночі на вахту я з капітанною піду, рано молодші помічники, а на ніч ви в такому порядку працюємо. 

- А чого молодші не стають на ніч? - обурився Вадим. 

- А того що в ночі ми будемо всі спати, якщо почнеться шторм і ніхто їм не допоможе, а рано якщо щось станеться ми не спимо, зрозуміло?  

- Так точно, - Микола. 

- Чудово тоді дайте мені журнал почитати до сніданку. 

- Тут маленька проблемка, ми його не заповнили бо ти з капітанною його не почав, - пояснив Вадим. 

- То дайте мені журнал, і ручку я заповню. 

- Журнал на столі біля карти, і ручку там теж візьми ніби не знаєш. 

Я закотив очі, зайшов в маленьку кімнату в рубці, де зазвичай я прокладаючи маршрут. Відкрив журнал перечитав склад команди, і трохи здивувався, в журналі вписаний один з молодших механіків якого я не знаю, потім буде потрібно зайти до механіків, глянути що там відбувається. За перший день на судні нічого цікавого не сталось тож писати потрібно мало, лише хто коли вивів судно з порту і хто потім нас замінив, і що ніч була спокійна без штормова.  

- Знаєш Микито, що я тобі скажу, - почав Вадим.  

- Що ти хоч? - байдуже озвався я паралельно заповнюючи судновий журнал. 

- Баба на судні, то до лиха і це факт! 

- Вона наш капітан, - все ще байдуже говорив. 

- Вадим дивись в ілюмінатори і на п’ять градусів в ліво поверни, а не в забобони вір, - розізлився Микола. 

- Навіщо нам в ліво? І це не забобони, це правда всі так кажуть, і от побачите щось станеться, щось буде лихе! 

- Якщо ти зараз не звернеш ми на рифи напоримось, а я в забобони не вірю, чогось круїзні лайнери чи яхти всякі там, пливуть з жінками на борту і нічого страшного, тай в нас не просто баба на борту, а дівчина яка є капітаном для нас, і є донькою нашого покійного капітана, тож не верзи дурницю. 

- А титанік затонув які багато інших судин з бабами на борту, і те що вона донька Віктора Васильовича це нічого не міняє, вона є бабою і я не хочу її називати капітаном, з любої баби капітан як з мене зубна фея, вона так і залишається тупою, розбалуваною, принцесою, яку навіть рідний батько не любив! Я підніму бунт, хай Микита стає капітаном, він більше заслуговує на це як якесь тупе дівчисько яке хоче погратись! - з відразою говорив Вадим. 

- Досить! - з злістю крикнув я. - Вона наш капітан, хоч і жінка! Вона краще декого тут керує судном! І досить обливати її грязюкою, вона аж ніяк не тупа і не наївна! Якщо піднімеш бунт на судні або будеш шукати собі прибічників ми тебе висадимо на першій землі яку побачимо, і радій що ми тебе водній поліції не здамо почитай капітаській кодекс, там є розділ коли екіпаж не виконує накази капітана які є важливими або не надає капітану нормально працювати, що з такими роблять. Так що замовкни і працюй. 

В рубці запала тиша. Дописавши журнал я поклав його на місце, глянув на годинник доходила восьма. Покинув хлопців пішов в їдальню, там вже сидів старший боцман, і старший механік. 

- Добрий ранок, як спалось знову в морі? - привітався Олексій. 

- Доброго, спалось чудово, як ніколи все таки море. 

- Слухай Микито, а що буде з нами і судном, якщо Маргарита все таки одружиться? - запитав Захар. 

Я на мить замислився, а й справді що ж тоді нам чекати, ми перейдемо в її руки. 

- Не знаю що від неї очікувати, но що точно скажу судно буде не її, а Назара, бо все що кеп заповів їй це фамільні прикраси, ключ від сейфу, і будинок, і те не до кінця. А в такому разі я не знаю що очікувати від Назара, в нього є своє судно, тож можливо продасть але якщо залише судно, то ми йому не потрібні, бо в нього є команда, я не можу говорити точно, можливо якби Маргарита одружилась на комусь іншому, або взагалі не одружилась то так. 

- Якщо вона взагалі не одружиться все її стане твоїм, це найкращий варіант, - зрадів Захар. 

- Якби вона не одружилась і все її стало моїм єдине щоб я в неї забрав це права на судно, а решта я б їй повернув, але нашій капітанні конче потрібне судно, тож маємо що маємо, - відповів я розгорнувши книгу яка стояла на столі. 

- Цікаво, но давайте не будемо забігати на перед, - додав Олексій. 

Я кивнув. Книга була про судна як керувати що де знаходиться, і так далі по ній зазвичай навчаються морському університеті, ну як мінімум я навчався. Багато цікавих та корисних розділів, які написанні легко і зрозуміло, те що зараз треба мені для навчання Маргарити. 

- Чия це книга? - запитав я. 

- Вона колись в кепа в каюті стояла, якось її брав почитати якраз хотів повернути Маргариті, - сказав Олексій. 

- О, то я її візьму, потім поверну Маргариті. 

- Але там немає нічого цікавого, все що ти знаєш. 

- Я трохи почитаю згадаю студенські роки. 

- Як хоч. Тільки Маргариті відаси потім, а то перед покійником якось не зручно. 

Я кивнув і продовжив пригадувати вміст книги.