6 розділ

Зараз я сиджу у таксі, вже майже одинадцята, а я їду в порт до свого хресного батька. Прокинулась о шостій щоб зібрати речі без лишніх очей, гроші за викуп позичила у мами поки вона спала, вони все одно були призначенні для круїзного лайнера на моє весілля, а яке весілля без нареченого. Я могла полегшити життя знайшовши іншого капітана і одружитись на ньому але я так не можу, одна думка про людей які були на судні, які не винні, які всього хотіли прогодувати свою сім’ю і їх за це вб’ють, важко потім буде дивитись на жінок та дітей які будуть проклинати в сльозах цей день, і мене як наречену капітана, бо я нічого не зробила, нічого не придумала, а могла, одна дучка про це жахає. Тому я зроблю що повинна, визволю команду Назара, навіть якщо всі досвідченні капітани відмовились йти зі мною бо це небезпечно то я сама хоч на трохи вийду з своєї золотої клітки поки мене не пересадили в іншу. 

- Прекрасна погода сьогодні, саме для легкого плавання, - зауважив Анатолій Васильович дивлячись в вікно. 

Я сиділа на кріслі насолоджуючись останніми миттями землі під ногами. На великому столі стояла таця з різноманітними фруктами якими я саме ласувала.  

- Зараз прийде старпом, та поки його нема, я веду тебе в курс справи.  

Чоловік сів в своє крісло навпроти мене.  

- Спочатку ось це судновий журнал, за нього ти відповідаєш життям, тут ти та інші члени екіпажу будете заповнювати його повністю, що відбувається на судні, дата та час коли ви заходите та виходите з порту, рівень води та багато іншого, - серйозно, тримаючи журнал в руках пояснював хресний. - Цей журнал новий, тут ти капітан, і записана вся команда. Ти є капітаном тому відповідаєш не лише за журнал, а й за екіпаж та вугілля яке ви перевозите. Тобі та старпому дадуть карти, але справжня карта з прокладеним маршрутом зараз в тебе, для всієї команди ви йдете в Грецію. Поки ви в морі, під час шторму чи інших небезпек ти слухаєш старпома. Твоя ціль Назар та його команда. На борту “Перлини” буде знаходитись молодший механік, він проведе вас по острову, о і ще команду з собою на острів краще не брати, тільки ти та механік. Зброя, вона тобі знадобитися але як я розумію ти її не маєш, - чоловік зазирнув у під стіл, а за мить по столі до мене ковзнув журнал на якому був пістолет та декілька ножів різних розмірів. - Коли будете проходити протоку вас будуть перевіряти, заховай зброю бо в тебе немає на неї документів, а на острові точно знадобитися, бо піратам нема віри, а і один ніж сховай десь під одяг для своє безпеки. Про команду, вони всі чоловіки і будь готова до сексизму і дурних піратських приказок.  

Я уважно слухала Анатолія Васильовича, але стільки інформації на один раз було забагато. Хтось постукав в двері, я заховала зброю в сумочку коли  зайшла секретарка, повідомила що старпом прибув, хресний запросив його в середину і.. 

О так, шок в очах коли він побачив мене. 

- Доброго дня, Микита Ігоровичу, - сказала я з посмішкою від вуха до вуха. 

- Доброго, Маргарито Вікторівна, Анатолій Васильович. 

- Так справді день сьогодні чудовий, - озвався чоловік, - познайомся Яновська Маргарита Вікторівна ваш капітан на цей рейс. 

Старший помічник глянув на мене, в нього було багато запитань, але він тихо підійшов, сів поряд зі мною.  

- То який курс і що везем. 

- Греція, вугілля. 

В кабінеті запанувала тиша. 

- Анатолій Васильович, давайте на чесність, як вона може бути нашим капітаном якщо навіть в матроси не годиться? В неї нема знань та освіти. 

- Микито, це не обговорюється, Маргарита Вікторівна ваш капітан, що по документах що без них, і так в неї є свідоцтво про закінчення морського університету, та й стаж який вона набрала в Великій Британії дозволяє бути капітаном. 

Микита глянув на мене, а після знову на Анатолія Васильовича. Він промовчав схоже зрозумів що нічого не вийде. 

- Майже перша, йдіть готуйтесь до відходу, і Микито, Маргарита капітан, ти підкорюєшся наказам. 

Микита не задоволено глянув на чоловіка, а після взяв свою валізу і вийшов з кабінету, я вийшла за ним. Всю дорогу до корабля ми мовчки йшли. Я роздивлялась різні судна, читала їхні назви. Зрештою ми дійшли до великого суховантажа, на якому була написана назва “Перлина”. Ми піднялися на палубу де стояло двоє чоловіків. Старпом зупинився біля них і я теж, оскільки не знала куди йти. Чоловіки мовчали оглядаючи мене, а я оглядала їх. Перший був сивим, з вусами та з голубими очима, він був кухарем на борту. Інший теж сивий, з щетиною але з карими очима, це був Боцман. 

- Старпоме, а це ще що? - озвався другий чоловік. 

- Знайомтесь це наша капітанна Яновська Маргарита Вікторівна, - відрекомендував Микита крізь зуби. 

Чоловіки здивовано глянули на мене, а потім на Микиту. 

- Що ви тут робите немає чим зайнятись? Ми відходимо за пів години, а ви тут  байдикуєте марш на місця. А і Олексій Олександрович перевірте як закріпили вантаж, бо я не встигаю, а ти знаєш як вони чепляють. 

- Без питань, - обізвався боцман. 

Микита повернувся на ліво, взяв свою валізу і пішов пройшовши п’ять кроків він зупився. 

- Капітанно, ти йдеш чи каюту сама шукати хоч? 

Я взяла свою валізу і попрямувала за ним. Ми зайшли в перші двері та почали підніматись сходами. Чоловік швидко піднімався, а я не могла підняти валізу як він.  

- Капітанно, щось ти знову на принцесу перетворюєшся давай допоможу, а то ми такими темпами вийдемо о п’ятій ранку. 

- Не потрібна мені твоя допомога. Я сама. 

Чоловік підійшов до мене, глянув мені в очі, в цей момент я відчула зверхність в погляді та зухвалість, він схопив мою руку, легко розправив моє пальці, та забрав валізу не озираючись пішов далі по сходах.  

- Я ж сказала! - обурилась я. 

- Ага потім пограєшся в сильну і незалежну, а зараз ми маємо вчасно залишити речі в каюті, і зразу піти на свої місця, бо судно без нас точно нікуди не піде, тож попрошу швидше рухати свій зад, бо як я розумію складати маршрут і керувати судном буду я один.