6

- Підйом! – у слухавці пролунав дзвінкий голос племінниці. – Уже майже десята, а по твоєму млявому «угу, сонечко» замість вітання, розумію, що ти навіть зубної щітки не бачила та очі не вмивала!

- Сонечко моє, сьогодні ж субота, мені хочеться нарешті відіспатися, - прошепотіла Аля та миттєво сіла у ліжку, коли побачила, котра година.

- Я б могла образитися, але ти прекрасно знаєш, що я цього не буду робити. О дванадцятій я чекаю на тебе біля під’їзду, то ж не барися, бувай.

   В слухавці миттєво відбувся відбій, Аля впала на подушку і посміхнулася, дивлячись у вікно. Так, день обіцяв бути гарним, адже яскраве сонечко своїми промінцями стукало у шибку.

   Дівчина зіскочила з ліжка, увімкнула улюблену ФМ-хвилю та побігла до ванної кімнати. Обіцянки завжди треба виконувати. А малій Настуні вона ще тиждень тому обіцяла відвідати нову кав’ярню, поласувати тістечками чи морозивом. Те, що племінниця була солодкоїжкою – знали всі. Інна б з радістю приєдналася до них, та чоловік забороняв жінці останні тижні перед пологами ходити засніженими вуличками їх міста.

   Настуня нещодавно вдало заспокоїла матусю, сказавши наступне: «Мамуню, ти не хвилюйся, ми з Алею зробимо селфі зі смаколиками та вишлемо тобі їх», а потім розсміялась, побачивши сумні очі мами, і швидко додала: «І, звичайно ж, тобі купу тістечок принесемо, іноді можна дозволити собі не слідкувати за фігурою. В цьому відмовляти собі не можна».

   Ось і випала нагода завітати до кав’ярні, бо за останні тижні Аля жодного разу не перетиналася з Андрієм Федоровичем, його пропозиція кудись прогулятися, на щастя, більше не озвучувалася чоловіком. Та Аля не журилася, навіть з полегшенням видихнула, коли одного разу побачила, як чоловік на зупинці  зустрічає якусь незнайому брюнетку та цілує їй руку. Тоді дівчина вчасно сховалася за стовбуром каштану, щоб не завдавати всім клопоту.

- Одинадцята п’ятдесят вісім, ти вчасно, я навіть рукавички ще не встигла надягнути.

   Настуня підскочила до тітки і радісно обхопила її за шию, дзвінко поцілувавши у щоку.

- Вітаю, так, я старалася, то який вигляд я маю? – Аля покрутилася, щоб дівчинка мала змогу оцінити її новеньке пальто, Аля нещодавно придбала.

- То це про нього ти розповідала?

   Настя здивовано розглядала тітку в новенькому білосніжному пальто. А дивувалася з-за того, що зазвичай тітка полюбляла купувати речі темних кольорів, чогось яскравого, чи незвичайного у гардеробі Алі не було.

- Так, зі мною це вперше, побачила і закохалася, а ось ця хустка взагалі тепер моя найулюбленіша.

   Настя  ледь стримувала власні переживання, було нелегко контролювати себе. Та тітка має неймовірний вигляд, красуня, це одразу помічаєш по очах чоловіків, котрі йдуть назустріч. Дівчинка це все бачить, та Аля чомусь навіть не дивиться на них, щось розповідає, сміється.

- Повз цю кав’ярню просто так не пройдеш, тут аромати надзвичайні, - посміхнулася Аля і зняла рукавички, розглядаючи вітрину нової будівлі.

- А що я тобі говорила, - дівчинка вже давно задоволено потирала долоньки, і якщо тітка, скоріше за все, списувала цей жест племінниці на нетерплячість та бажання швиденько поласувати тістечками, то насправді Настуня у величезному вікні побачила Влада з дядьком. Вони сиділи неподалік та вже смакували кавою.

- То побігли хутчіш,  навіть у мене апетит розігрався, - розсміялася Аля.

   Дівчата, взявшись за руки, забігли до теплого приміщення і задоволено озиралися на всі боки. Альбіна миттєво помітила Влада Приходька, юнак з апетитом смакував заварним тістечком і щиро посміхався чоловікові, котрий сидів навпроти нього. В голові майнула думка: «А може це і є дядько?».

- Сонечко, ти не заперечуватимеш, якщо тобі самостійно треба буде влаштувати нам  замовлення? Ось бачиш, Влад несподівано тут також перебуває, мені треба на п’ять хвилиночок затриматись.

- Та немає жодних проблем, Алю, - махнула рукою дівчинка та швидко повернулася до тітки спиною, не тому що поспішала, а тому що ледь стримувала посмішку. Хоча в цей момент їй дуже хотілося бачити вираз обличчя Влада, котрий, сто відсотків, спостерігає за ситуацією.

- Дві кави, будь ласка, та ось ще оце тістечко, оце… - Настуня відволіклася на замовлення, та зрідка повертала голову у бік столика, де відбувалася бесіда.

   Влад Приходько вже десять хвилин перебував у новенькій кав’ярні з дядьком Максимом. Вперше за останній час його хвилювала  витівка, котру втнула Настуня. Він не розумів, як міг погодитися на таку авантюру. І ось настав день Х, дядько з радістю відволікся від нагальних справ і погодився завітати до кав’ярні, яку вже не перший день захоплено рекламував підліток. Чоловік останнім часом був занадто здивований змінами, котрі відбулися з небожем. Юнак змінювався на очах,  в пригніченому настрої його можна було зустріти дуже рідко.

   Максим останнім часом був задоволений, адже виходить, що  Влад поступово звикає до нового оточення, знаходить собі нових друзів, навіть знову заговорив про те, що має бажання відвідувати спортивну секцію. І цей похід у кав’ярню чоловік підтримав охоче. І не жалкує, бо тут справді гарна кава та неймовірні тістечка.

   За вікном з’явилися дві дівчини, їх Максим одразу помітив. Напевно сестри, брюнетка в білосніжному пальті виглядала неймовірно, погляд чоловіка, мабуть, занадто затримався на цій незнайомці, бо небіж здивовано стримав посмішку, та вдав, що не бачить, куди саме дивиться його дядько Максим. Оце так новина, такого Влад не очікував. Що ж, тепер цікаво, що буде далі, і у цій справі головне – не розсміятися.