4

- А я чула, як твої однокласниці обговорювали твою фізичну підготовку, кажуть, що ти на фізрі найкраще з усіх хлопців підтягуєшся.

- Це знову ти, - Влад посміхнувся і витягнув з вух навушники, музику він не слухав, просто по звичці вставляв їх для того, щоб ніхто не намагався з ним заговорити.

- Ти спостережливий, Ватсоне, та не дуже.

   Настя простягла юнакові шоколадну цукерку у яскравому фантику, і чекала до того моменту, поки рука Влада не забере її.

- Чому я не дуже спостережливий, чому саме так думаєш? – з подивом запитав юнак, не звертаючи уваги на дівчат, котрі сиділи неподалік і голосно перешіптувалися.

- Тому що за тобою уже купа дівчат спостерігає, а ти на них нуль уваги. Як думаєш, вони мені дуже заздрять? Адже ти майже ні з ким не спілкуєшся, а тепер навіть цукерки від мене береш, - весело посміхалася, розглядаючи емоції на обличчі юнака.

- Я не маю бажання витрачати час на загравання, - піджав губи Влад та знову почав розглядати підлогу, намагаючись ігнорувати прискіпливе дівча.

   Влад не розумів, чого саме вона котрий день за ним тиняється, ніби власних справ не має. Юнак нагострив вуха, прислухався. А мала каже правду, восьмикласниці зовсім не приховували свої балачки, пліткували про всіх підряд. І вистачає ж у них часу на всілякі нісенітниці. Не розумів, та й не хотів.

- Як тобі Божена?

   Влад ледь не застогнав, зрозумівши, що дівча й досі сидить поруч, шурхотить фантиками та, здається, щось наспівує.

- Тобі не соромно тітку так називати?

- Ти у якому столітті живеш, тебе часом прибульці не вкрали з дев’ятнадцятого століття?

- Насте, а може тобі варто спілкуватися з однокласницями? – засопів юнак.

- Альбіна Вікторівна, до речі, в цій школі навчалася з дитинства, то не я цю кличку їй вигадала.

   Влад про це не подумав, не гарно якось вийшло, наїхав на малу.

- Вибач, просто не подумав.

- Та годі тобі, краще розкажи про свого дядька, який він?

- То й ти вже знаєш, що я з ним живу, - Влад чомусь напружився, дивлячись на Настю, а їй байдуже – все посміхається.

- Секрет чи що? – знизила плечима. – Минулого разу я набазікала зайвого, бо не знала нічого про твою родину, от тітка Аля і втрутилась. Співчуваю, та вибач, якщо образила чимось.

- Нічого страшного, ти ж не знала. Слухай, то у неї та твоєї мати також нема батьків?

- Так, це сумна історія, вже п'ятнадцять років вони - сироти, та у нас є гарна і вправна бабця Віра, вона дуже класна. Все ніяк не дочекається, коли Алька заміж вийде.

    Влад вперше щиро засміявся, та так неочікувано, що в коридорі вмить більшість голосів стихли.

- То ти вирішила влаштувати тітці сватання?

- Не бачу нічого смішного, - знизила плечима дівчинка і вмить стала серйозною. - До неї залицяється наш інформатик, Андрій Федорович. Та, чесно кажучи, він мені не подобається. Уяви, чолов'ягі вже близько сорока років, а він жодного разу не був одруженим. Та й зовні він не принц, про коня взагалі мовчу. Хоча бабуня й каже, що з лиця воду не пити, аби цінував, поважав, кохав, та повір, Божена … вона ж така добра. Що? Не дивись так на мене та не смійся. Вона дійсно класна!

- Тобі у майбутньому варто замислитися над тим, щоб відкрити власну шлюбну агенцію.

- Слушна думка, я трішки над цим поміркую, та не зараз.

- Мій дядько Максим також дуже добрий та щирий, він все робив для того, аби моя мама одужала. А тепер намагається мені допомагати, навіть з роботи почав вчасно повертатися.

- То дівчини, кажеш, у нього не має…- протяжно констатувала факт Настуня, знову розгортаючи цукерку.

- Я такого не казав.

- Владе, ти знову неспостережливий.

- Так, мала, а ну поясни?!

   В очах Влада з’явилися іскринки цікавості. Ні, цього разу його не дратувало те, що Настуня його з легкістю зачіпала.

- Про Ватсона не згадувати? – очі дівчинки сміялися, а за щокою встигла заховатися цукерка.

- Та кажи вже, скоро дзвінок, - нетерпляче посміхнувся і теж розгорнув цукерку, кинув до рота.

- Тоді слухай. Коли я тобі сказала, що бабця спить та баче, як Аля вийде заміж…

-  Ти такого не говорила, - знов засміявся.

- Та слухай, дай думку висловити, - змахнула рукою і весело поглянула на дівчат, що продовжували перешіптуватися, - отже, ти не виправив мене, не обурився, що я маячню несу, не почав говорити про те, що у дядька є дівчина чи дружина.

- Зараховано!

   Пролунав дзвоник на урок, покликав за парту учнів, тому розмову двом дітям довелося перервати.

- Потім договоримо.

   Настя зіскочила з дивану та миттєво зникла за рогом. Влад не поспішав, все одно зараз урок фізкультури, допоки всі зберуться, то й він дістанеться спортзалу.

***

   Вже три дні Аля не заходила у соцмережу, де спілкувалася з Базиліо. А на мобілці додаток взагалі вимкнула, щоб не дратував сповіщеннями. Весь вільний час думками поверталася до останньої розмови. Можливо, вона його не так зрозуміла? От дурепа! Скоріш за все, чоловік хотів дізнатися її справжнє ім’я, чи хотів щось запропонувати по навчанню у графічному редакторі.

   Додому дівчина поверталася схвильована, та за ноутбук не сіла, допоки не переробила всі хатні справи. І ось він час Х настав. Тремтячими руками відкрила кришку ноутбука, зачекала завантаження програм та похапцем відкрила браузер.

   Лишенько! Та у бесіді вісім повідомлень від Базиліо!

Базиліо: постривай, ти що образилася? Мальво, та облиш, ніхто тебе не примушує відкривати всі секрети про особисте життя. Просто до слова прийшлося, ось і бовкнув перше, що на думку спало.