2

Мальвіна: Був шалений день, страшенно втомилася( Та чашка кави зробила з мене людину.

Базиліо: Співчуваю, а ранкова кава не допомогла?

Мальвіна: Вона просто втекла, а в мене не було часу її наздоганяти))))))))))))))))))

Базиліо: Придбай кавоварку, вже тисячу років тобі про це торочу)

Мальвіна: То хто з нас двох ще лінивець! Мені про тебе й досі щось невідомо? Тисяча років – це майже вічність…

Базиліо: дідько, пробовкався… тоді я маю тобі зізнатися в де чому…

Мальвіна: ти мене лякаєш))) тільки не кажи, що полюбляєш сагу про вампірів, не вірю в те, що ти цікавишся таким трешем.

Базиліо: і знову ти мене випередила, а я так мріяв пофантазувати. Добре, тоді краще показуй, що нового створила в редакторі.

Мальвіна: зачекай…

- Альбіно, будь ласкава, не забудь оплатити мені рахунок за світло та газ.

   В слухавці звучав стурбований голос бабусі, котра завжди була відповідальною та сплачувала заборгованість за квитанціями вчасно. Звичайно ж вона могла зробити це іншим способом, завітавши до відділення банку, та взимку бабці було не зручно добиратися туди, та й ноги не завжди слухалися, ковзаючи по замерзлій кризі, що вряди-годи вкривала тротуари міста.

- Вже сплачую, дякую, що нагадала, не турбуйся.

- А ти вже повечеряла?

- Так, а тепер готую самостійну роботу на завтра.

- Не відволікаю, моя розумничка, на добраніч.

- І тобі, бабуню, солодких снів.

Альбіна відклала телефон в бік і посміхнулася, завжди приємно, коли про тебе хтось піклується. Майже кожного вечора відбувався сеанс-пятихвилинка, коли бабуся телефонувала онуці та цікавилася її справами.

 В динаміках ноутбука пролунало чергове оповіщення про нове повідомлення. Нетерплячий Базиліо надіслав купу запитань, які змусили дівчинку дзвінко розсміятися.

Він завжди її веселив, і іноді здавалося, що чоловік відчуває на відстані кожен її емоційний злет чи падіння. Майже кожен вечір розмов починається зі звичного: «Як ся маєш?». Вже близько півроку вони спілкуються у мережі, кожного влаштовує такий спосіб товаришування.

А познайомилися вони досить цікаво. В той час активно Аля захоплювалася онлайн-грою в соцмережі, була палкою учасницею чату, в якому вони й перетнулися одного разу. Він першим звернувся до неї за допомогою, а потім не вчулися, коли стали не лише обговорювати нюанси гри, а й ділитися чимось більш особистим.

Аля ніколи не запитувала, як його звати, натомість чоловік також тримався гідно, та жодного разу їхнє спілкування не перейшло заздалегідь встановлених рамок: нічого, окрім гри. Та либонь за тривалий час кожен з них розумів, що знають одне про одного так багато, що іноді кращі друзі цього не відають.

Мальвіна: вибач, бабуся телефонувала. У якій послідовності тобі краще відповісти на твої двадцять запитань?))))))))

Базиліо: облиш, краще порадь, що саме полюбляють отримувати дівчата у подарунок, коли запрошують кавалера до себе в гості?

Мальвіна: ммм, то тобі світить побачення? І хто вона?

Базиліо: ти не відповіла)

Мальвіна: за всіх говорити не буду, але, наприклад, я була б задоволена, отримавши у подарунок велику коробку цукерок та м’яку іграшку.

Базиліо: ти справді існуєш?

Мальвіна: так))))))))))))))) а чому питаєш?

Базиліо: бо часом складається враження, що ти - несправжня.

Мальвіна: після цих слів я б мала образитися, та, скажу відверто, ти мене змушуєш постійно посміхатися. Запам’ятай, Базиліо, одне: якщо жінка хоче обідрати чоловіка як липку, вона зробить це у будь-якому випадку, він навіть  кліпнути очима не встигне, і їй не обов’язково красти його гаманець, їй лише варто сказати  йому «Так» та надягнути фату.

Базиліо: якщо ти дійсно справжня, то я без вагань віддам тобі свій гаманець)))

Мальвіна: ахахах, це пропозиція?

Базиліо: а я тобі уже котрий день пропоную зняти маски, та перейти на новий рівень)))

   Альбіна вмить почервоніла, захлопнула тремтячими руками кришку ноутбука і миттю злетіла з крісла. Тільки не це, тільки не він!  Дідько, а вона так сподівалася, що він адекватний. В тім, до цього вечора чоловік жодним чином не натякав так наполегливо на те, що їм треба щось змінити у спілкуванні. Невже так довго прикидався добродієм, а коли переконався в тому, що рибка на гачку – вирішив діяти.

    Екран мобільного телефону ожив,  сповіщаючи власниці про те, що чергове повідомлення у мережі вже чекає на неї. Невже вона знову забула відключити мобільний інтернет. Ні, вона не бажає спілкуватися з ним сьогодні, та й взагалі, ці інтернет-знайомства іноді бувають небезпечними. І хоча вона намагалася всіляко дотримуватися правил безпечного користування, та хто дасть гарантію, що по той бік екрану не сидить маніяк-хакер.

   Їй потрібно заспокоїтися. Так, чашка ароматної кави стане в нагоді. Альбіна похмуро поглянула на телефон, та не наважилася взяти його до рук. Візьме – обов’язково прочитає короткий зміст, та невідомо що тоді втне. То ж краще просто на певний час зникнути…

- Дякую за увагу, можете відпочивати.

   Альбіна Вікторівна Боженко зітхнула з полегшенням, адже шостий урок добіг кінця. Учні поспіхом збиралися до дому, метушня ще певний час переважала у кабінеті, та дівчина не зважала на сторонній гамір. Мабуть звичка. Так, згодом до всього звикаєш, навіть до галасу, вчишся його не помічати, навіть вдається  в такі хвилини помріяти про щось своє.