XI

- Іване Павловичу дивіться – старенька жінка ввійшла до ванної кімнати – ванна в нас тут.

Ми ввійшли слідом. Я зі своєю супутницею покивав головою.

- В принципі квартира нам підходить – сказала вона – так Ваня.

- Звісно Катя – кивав я головою – давайте ми оплатимо за місяць – ці слова вже були звернуті до жінки в якої ми орендували квартиру.

- Так – погодилася вона – ви принесли ксерокопії паспортів?

Я простягнув їй два папери з чорно-білою ксерокопією. Катя поглянула через плече. Я відчув, який вона зробила вираз обличчя, навіть, не озираючись. Наші фото на копіях паспортів були настільки чорними, що навряд по них можна було нас впізнати. Скажімо це було якраз нам на руку.

На щастя господиню цієї квартири більше цікавили прізвище, ім’я, по батькові. Вона їх перечитала разів зо два. Після чого згорнула папірці і поклала собі до сумки. Я тим часом дістав гроші і відрахував потрібну суму. Орендодавиця перерахувала їх так само два рази і віддала ключі. Невдовзі ми залишилися самі. 

- Ну що Іване Павловичу – посміхнулася мені удавана Катя.

- Не називай мене несправжнім ім’ям – сказав я, поглянувши на неї.

- Добре Пашо – погодилася зі мною Світлана.

Ми пішли на кухню. Потрібно було щось перекусити. Добре, що по дорозі сюди ми купили декілька пиріжків та пару пакетиків чаю. Через десять хвилин чайник закипів. Попиваючи чай, Світлана промовила:

- Треба буде купити продуктів. А то нам ту днів два три тусуватися?

- Підемо ближче до вечора – сказав я на те – думаю нас оголосили в розшук. Не здивуюся якщо показали по місцевому телебаченню. А ввечері люди більш стомлені, менше звертатимуть уваги.

- Одягнемо маски. Зараз тим більше в маркеті так не продають – запропонувала моя соратниця.

- Мені подобаються твої думки.

До того часу доки не стемніло, ми відкрили потрібні нам інтернет-магазини, використовуючи VPN. Там ми зробили замовлення необхідного обкладення. Ноутбук куплений сьогодні, в одному з магазинів електроніки, працював чудово. Доставку наших замовлень нам мали зробити трьома різними поштовими сервісами кур’єри на орендоване помешкання. Конспірація не завадить.

Завершивши всі свої дії, ми зібралися до супермаркету. Там ми купили продукти на два три дні, як і планували. Бува наша хакерська операція затягнеться. А світитися зайвий раз на вулиці ми не бажали.

Повернувшись на квартиру я зі Світланою поховали продукти до холодильника та хлібниці.

- Ну що будемо робити? – вона поглянула на мене.

- Давай подивимося телевізор – я не міг більше нічого їй запропонувати.

Ми сиділи в спальні (квартира була однокімнатна) і дивилися якусь мелодраму. Не знаю чи то фільм так на мене подіяв, чи то просто нахлинуло, але я обняв свою супутницю. За ці останні дні, з моменту нашого знайомства в клубі, нами було пережито немало пригод. Вона прилягла мені на плече. Я відчув як вона дихає.

- Ти якийсь напружений – вона торкнулася мого плеча  – давай я зроблю тобі масаж.

- Можна. Нам всеодно ділити одне ліжко – бовкнув я не подумавши.

Світлана у відповідь тільки засміялася. Не минуло і хвилини, як телевізор був вимкнутий і я лежав на ліжку, насолоджуючись рухами її рук по моїй спині. А вона непогано вміє.

- Ти де так навчилася? – глянув я на неї.

- Я колись проходила курси масажу. Подобається?

- Так. В тебе ніжні руки.

Після масажу ми поцілувалися. А далі між нам закипіло якесь шаленство і наші тіла злилися воєдино в тандемі пристрасного кохання.

Дякую за ваші прочитання. Чекаю на ваші лайки, коментарі та додавання до бібліотеки. Гарного вам настрою.