Я Павлом йшла до річки. Тут на березі ми могли спокійно поговорити, без сторонніх вух. На всяк випадок ми відключили наші телефони. Місце було ідеальне. Мій співрозмовник почав викладати свій план:
- Як я вже казав нам потрібно буде орендувати житло. Однієї кімнати вистачить. Всю операцію ми повинні провести за одну добу. Надіслати куди потрібно дані і покинути місце нашого перебування.
- А якщо нас вичислять.
- Нам будуть потрібні підлобні паспорти. Щоб показати їх власникам квартири, якщо ті побажають поглянути хто ми. Тім більше я планую робити це все не в цьому місті, щоб як то кажуть «сплутати сліди».
- Гаразд. І що ти пропонуєш.
- План простий. Ми робимо нові документи. Їдемо в інше місто. Знаходимо там квартиру. Зазвичай орендодавці не просять показувати паспорта. Це буде ще на краще. Там ми за пару днів купуємо необхідне обладнання. І зрозуміло новий ноутбук та нові телефони з сімкартами. Робимо свою справу. Після чого знищуємо підлобні документи ноутбук та обкладення. Сідаємо в автобус і ідемо кудись на пару тижнів на відпочинок. Доки тут все уляжеться. Повертаємося в рідне місто.
- Круто ти придумав – мені подобається, як працює його мозок, але непокоїть одне питання. Тому одразу і запитую:
- А ти не боїшся що на хвіст тобі сяде поліція. І вичислить куди ми поїхали.
- Я поки що не думав над цим питання. Але гадаю щось вигадаємо. Завтра я збираюся зайнятися документами. Як будуть готові, ми зустрінемося з тобою. І вирішимо як діяти далі.
Я киваю головою. Хотілося щоб все було гаразд. Ми повертаємося до міста. На прощання обіймаю його. Хочу, щоб з ним було все гаразд. За ці останні дні я якось звикла до нього. Ніби Павло став близькою людиною.
***
Лейтенант зайшов до кабінету капітана Журавльова. Він одразу почав доповідати:
- Він зустрівся з нею біля річки. Шум води не давав змоги почути, про що вони розмовляють. Хіба що підійти впритул.
- Я думаю вони збираються зробити свою справу. Не спускайте з них обох очей. Ви знайшли хто ця дівка? – капітан сердито поглянув на підлеглого.
- Так з’ясували. Це громодянинка Степаненко. Студентка університету. В наших базах вона не числиться.
Капітан Журавльов насупив брови.
- Може давайте їх затримаємо? Підготовка до злочину, це вже стаття.
- Ні лейтенант. Це все сумнівно. Краще буде якщо вони спробують когось хакнути. От тоді можна і затримувати.
- Зрозуміло товаришу капітан. Можна йти.
- Йди – сказав товариш капітан і повернувся до своїх справ.
Любі читачі та читачки! Дякую вам, що читаєте цю книжку. Якщо вона вам сподобалася, то ви можете зробити наступне:
1) Поставити їй лайк.
2) Додати її до бібліотеки.
3) Написати хоч маленький коментар.
Це мене надихає на творчість(((.
#2113 в Детектив/Трилер
#841 в Детектив
#3795 в Любовні романи
#3795 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 25.01.2021