VIII

Після побачення я прийшов додому щасливий. Світлана дуже мила і приємна дівчина. Думаю мені вдалося її вразити. Наступного разу потрібно вигадати, щось інше.

Подивився навкруги. На підлозі якось пильно. Щось давно я не прибирав. Але то зроблю завтра. Сьогодні потрібно відпочити. Переодягнувшись ліг до ліжка. Вирішив, що потрібно написати їй у Viber щось типу «на добраніч». Набрав текс. Передумав і стер, вирішивши, що це буде якось нав’язливо.

 Наступного дня ввечері, прийшовши з роботи та повечерявши, починаю прибирання в квартирі. Рік тому назад придбав її у кредит. Заробітна плата дозволяла таку можливість. Можна було накопичувати, але не хотілося ще декілька років жити з батьками. Починаю пилисосить. Таке заняття мені подобається. Можна відволіктися від проблем.

Вимкнувши пилосос, вирішую протерти всі поверхні від пилі. Не люблю пил. Спочатку починаю з залу. Протираю телевізор, книжну шафу. Книжок в мене не багато, але зо два десятки можна нарахувати. В спальні починаю позбуватися бруду, витираючи робочий стіл. Раптово моя рука нащупує якийсь металевий предмет. Нагинаюся щоб подивитися.

Те що я там бачу ставить мене в ступор. Я розумію, що там стоїть жучок. Хто мене прослуховує? Хто поставив мені сюди? Розмірковую. Це певно, не поліція, адже я не вчиняв злочину і не збираюся робити. Хоча таки збираюся. Адже хакерська атака, навіть на злочинців, всеодно є протизаконною. Але про це ніхто не знає, окрім мене та Світлани. Вона не могла поставити послушку. Їй це не потрібно.

Так  буду думати логічно. Останній раз я прибирав тиждень тому. За цей час до квартири приходила Світлана та Сашко. Їй слухати мене не потрібно. Залишається Сашко. Але на фіга це йому? А що якщо він запідозрив, що я збираюся когось хакнути. Та ж він сам цим займається. Невже Сашко зібрався здати мене до поліції.

Остання думка здалася мені відповіддю на запитання. Я вирішив пошукати ще жучки. Знайшов ще два. Обидва були у спальні. В інших кімнатах не було. Все зрозуміло, Сашко сам, без мене, залишався тільки тут.

Що з ними робити? Познімати і повикидати. А якщо він поставив за завданням поліції. Виникне підозра. Нехай залишається так як є. Але більше ніяких розмов в квартирі на цю тему. І по телефону теж. Його теж можуть прослуховувати. Потрібно попередити про це Світлану. Я набираю її номер:

- Привіт – чую її голос.

- Привіт. Ти в гуртожитку?

- Так.

- Потрібно негайно зустрітися. Я під’їду за півгодини.

- Гаразд. А що сталося?

- Я все розповім при зустрічі. Пока – завершую дзвінок, недавши їй сказати більше нічого. Мало що ляпне.

Я їду в тролейбусі. Все ще роздумую про виниклу ситуацію. Якийсь чоловік в чорному картузі та окуляр передає мною за проїзд. Його вираз обличчя начебто знайомий, ніби я десь його бачив. Проте я не пригадую хто він.

Через хвилин сорок заходжу до її гуртожитка. Знаходжу її кімнату. Вона відкриває двері.

- Що сталося? – запитує Світлана мене

- Потрібно конфіденційно поговорити – кажу тихим голосом.

Ми йдемо коридором. Заходимо в невеличку підсобку. Там нікого немає. Я розповідаю їй про жучки. Кажу свою здогадку.

- Я ж так і знала, що нас викриють – нервує вона.

- На по-перше не викрили, бо ми нічого не зробили. Я думаю вони чекають, доки ми щось зробимо, щоб вже тоді відкрити проти нас справу.

- І що ти плануєш робити.

- Я думаю, що ми будемо здійснювати атаку не з моєї квартири. Потрібно буде винайняти помешкання.

Світлана видихнула повітря. Вона щось обмірковувала.

- Доречи – продовжував я – в мене вже виходить все робити. Тож думаю в нас все вийде.

- А як же ми ще все зробимо, щоб нас не знайшли на орендованій квартирі. За нами ж можуть вести спостереження.

Я навіть і не подумав, щодо останнього. Проте відступати не збирався.

- Ти не хвилюйся я все організую. Давай зустрінемося днів зо два і я розкажу як ми все провернемо. Головне пам’ятай, що по телефону тепер ні слова.

- Я зрозуміла – вона кивнула головою.

Невдовзі я вийшов з гуртожитку. Дочекавшись маршрутки, я зайшов в неї, непомітивши, що слідом за мною зайшов чоловік в чорному картузі та окулярах.

Любі читачі та читачки! Дякую вам, що читаєте цю книжку. Якщо вона вам сподобалася, то ви можете зробити наступне:

1) Поставити їй лайк.

2) Додати її до бібліотеки.

3) Написати хоч маленький коментар.

Це мене надихає на творчість(((.