- Надіслати вірус до комп’ютер жертви можна декількома способами. Я думаю ти це і так знаєш – Сашко каже мені.
Я киваю головою. Він починає розповідати мені крок за кроком, як все робиться. Записую все до блокноту: який алгоритм, яке використовується програмне забезпечення, як зачистити сліди атаки.
- Давай спробуємо перевірити на практиці твої знання – пропонує він мені.
- Давай. А як? Кого будемо зламувати.
- В тебе є старий комп’ютер. Відкриєш на ньому електронного листа з вірусом. А на ноуті побачиш принцип дії – пояснює Сашко мені.
- Є старий ноутбук. Я не користувався їм давно.
- От на ньому і потренуєшся. Але спочатку можеш принести мені попити. А то в горлі пересохло.
Йду на кухню за водою. Мені за дві години навчання хакерським навичкам і самому хочеться пити. Повертаюся за пару хвилин зі склянкою води. Бачу мій знайомий якось нервово дивиться на мене. Запитую в нього про це:
- Щось сталося?
- Ні – хитає він головою – все гаразд.
Сашко жадібно випиває воду. Після чого ми пробуємо хакнути інформацію з мого старого ноутбука, підключивши його до Інтернету та надіславши його вірус. В мене все пройшло гладко.
- Ну ще пару занять і буде з тебе професіонал – знайомий хвалить мене – скоро і мене переплюнеш.
- Та навряд чи – махаю на те рукою.
Ввечері, коли Сашко пішов, телефоную Світлані розповідаю про свої успіхи. Вона також радіє. Проте чую, в її голосі якийсь сумнів. Запитую в чому справа.
- А що якщо не вийде зробити справу. Якщо все провалиться. То що тоді.
- Будемо орієнтуватися по ситуацію – я і сам розмірковував про такий варіант розвитку подій. Проте конкретної відповіді не знаю. Вона зітхає. Одне розумію, що маю вберегти її, захистити. Принаймні маю допомогти їй піти з тієї контори. Навіщо мені це потрібно – не знаю.
- А що якщо ми з тобою сходимо повечеряємо кудись – пропоную щоб відволіктися обом.
- Можна – дівчина погоджується.
Ми домовляємося про місце і час. Через півгодини, одягнувшись в нову футболку, виходжу з квартири.
Тим часом десь у відділку поліції, один з її працівників входить до кабінету свого начальника.
- Дозвольте товаришу капітан – козиряє він йому.
- Що там в тебе – суворим голосом запитує капітан в підлеглого.
- Я з приводу Павла – відповідає лейтенант.
- А того хакера-початківця. Щось нового?
- З прослуховування вдалося встановити, що він телефонував якійсь дівчині. Певно вони разом збираються робити ту атаку.
- З’ясуй хто вона. І починай обох прослуховувати – Журавльов нахмурює брові.
- Так точно.
- І ще потрібно прослідкувати за ними.
- Буде зроблено.
- Йди виконуй. Вільний.
Лейтенант залишає капітана самого.
Любі читачі та читачки! Дякую вам, що читаєте цю книжку. Чекаю на ваші лайки та коментарі(((
#2155 в Детектив/Трилер
#867 в Детектив
#9994 в Любовні романи
#3875 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 25.01.2021