V

Через три дні, вивчення матеріалів в Інтернеті, на різних хакерських форумах та сайтах, я розумію, що вже достатньо знаю про основні принципи зламування комп’ютерних мереж. Але мені не вистачає якихось конкретніших відомостей. Потрібна була чиясь консультація.

Я пригадав про одного свого знайомого з яким ми навчалися в університеті. Поговорювали, що нібито він займався такими речами. Але переш ніж зустрітися з ним, я вирішив обговорити все з Світланою. Маю отримати її згоду. Тому набрав номер. Ми домовилися зустрітися з нею у парку. Через півгодини я вже чекав там.

- Привіт – промовила Світлана – Як просувається твоє навчання?

-  Нормально. А тебе як справи?

- Та так нічого. Чого звав? – вона запитально подивилася на мене.

- Я хочу проконсультуватися з одним знайомим який займається тим чим нам потрібно – я озирнувся. Не хотілося щоб хтось почув нашу розмову. На щастя в парку в цей час було майже порожньо.

- Але ж ти сам казав, що про справу маємо знати тільки ми у двох.

- Я йому не буду розповідати навіщо це мені потрібно. Скажу, що по роботі. Не хвилюйся про тебе ніхто не дізнається. Сам я боюся, довго розбиратися в цьому питанні.

Я не хотів надовго затягувати процес. Мені не хотілося, щоб вона довго затримувалася в своїй «фірмі».

- Ну добре. Тільки дивися, щоб він не просік.

- Все буде ок – пообіцяв їй я.

Ми пройшлися ще трохи парком. Після того, залишившись сам, я зателефонував знайомому. Він погодився під’їхати до мене за годину.

Через годину Сашко, як і обіцяв був мене. Ми сиділи в спальні за столом і чекаючи доки запуститься ноутбук, розмовляли про зломи комп’ютерів та мереж.

- А що ти хотів – звернувся він до мене – більшість інформації про хакерство знаходиться в «чорному інтернеті». Там можна і знайти відповідне обладнання.

- Ну і як туди потрапити?

- За допомогою браузера тор – Сашко дістав флешку кишені – Ось я тобі приніс завантажувальний файл нормального браузера. Зараз тобі поставлю і все покажу.

Я кивнув головою. Знайомий почав установлювати програму. Невдовзі він пояснив як входити до Dark Web. Я його уважно слухав.

- А взагалі хотів запитати – мовив знайомий – навіщо це тобі?

- Потрібно для роботи – коротко збрехав я. Сашко не став випитувати деталі.

- Ну взагалі за консультації я беру недорого – знайомий глянув на мене – можу всьому навчити.

- Скільки?

- Як для тебе то за 200 доларів. Згода?

- Не проблема – погодився я ним. Іншого виходу в мене не було. Потрібно було витрачатися.

- Ну тоді завтра і почнемо твоє навчання. Днів за три чотири ти будеш першокласним хакером.

Ми ще поговорили про те і се. Невдовзі Сашко вийшов з квартири. Опинившись на вулиці він набрав якийсь номер. У динамік свого смартфону він почув:

- Капітан Журавльов слухає.

- Це я Переченко Сашко.

- Ну що поставив.

- Так. Я тепер буду знати які дії він робить дії на комп’ютері.

- Як тільки зробить хакерську атаку одразу повідомляй нам.

- Зрозумів товаришу капітан. Як тільки так зразу.

- А і ще зможеш поставити жучки в квартирі цього Павла.

- Не проблема. Ми домовилися зустрітися з ним завтра.

- От і добре. Заїдеш у відділок я тобі винесу. Бувай здоровий.

- До зв’язку товаришу капітан.

Вони завершили свою розмову і Сашко попрямував до зупинки.

Пів року назад він попався на хакерській атаці на один з банків. І тепер ходив під ковпаком поліції. Умовою, що його не посадять до в’язниці, було те, що він інформуватиме поліцію, якщо хтось замовлятиме в нього послуги відповідного характеру. Тому як тільки Павло зателефонував йому і поросив проконсультувати, Сашко одразу зателефонував капітану Журавльову.