III

Не сплю. Все вслухаюся чи спить вона.  Я розумію її розпач. Їй треба якось допомогти. Потрібно покарати тих власників порно студії. Зрозуміло, що потрібно передати інформацію про них до поліції. Але не роблячи заяви особисто. Можливо повідомити анонімно. Та певно вони не зреагують.

Йду на кухню. Там заварюю каву. Задумуюся а навіщо мені це все потрібно? Хто вона мені? Я її зовсім не знаю. Проте десь в глибині душі хочеться допомогти бідоласі. Та і покарати таких недолюдів буде справедливо.

Гіркий смак мелених зерен дає чудову насолоду. Продовжую розмірковувати. А що якщо зібрати всю інформацію про них , вичислити їхні дані і все передати до поліції та преси (щоб ніхто вже не намагався приховати). Для цього потрібний хакер. Думаю їхні комп’ютери підключені до Інтернету і крок за кроком можна було все дізнатися. Можливо найняти когось?

Розумію що це не вихід, адже якщо хтось буде знати проти кого збирають інформацію, то можуть їм же і здати мене зі Світланою (за гроші звісно). Я чув про такі випадки. Не думаю, що ті порнографісти, якщо провідають про наш намір, пожаліють нас. Потрібно, щоб збір даних проводили ми у двох.

Але я не вмію здійснювати атаки. Так я дуже класно розбираюся в комп’ютерах. І тим більше навпаки займався захистом від шкідливого програмного забезпечення. Ковток кави і в мене виникає ідея. А що якщо я навчуся хакерству. Тоді я зможу зібрати інформацію про тих негідників і передати її правоохоронцям.

Ідея мені подобається. Я швидко допиваю каву. Зранку все продумаю, як слід. А зараз час спати. Ранок вечора мудріше. Повертаюся до спальні. Можна і самому відпочити.