38 глава

     Міла

    Він пішов, а в мене досі мурахи від обіймів. Це почуття лякало. Він мені подобався, це точно, але було страшно. Як він відреагує, що я танцювала за гроші? Як відреагує, що в мене нікого не було? Навіщо йому дівчина без досвіду з купою проблем? Але мені захотілося вперше довіритися. Мене тягнуло до нього. Вдома були деякі справи, але робити нічого не хотілося. Тайсон останнім часом дуже змінився. Це теж лякало.

Ввімкнула якийсь фільм, вмостилася зручно на підлозі, Тайсон ліг біля ніг, чомусь згадала картину, коли Влад з ним на підлозі сидів. Мабуть, було незручно ховатися від дитини дорослому чоловіку. Але нічого, він хотів з собакою знайти спільну мову, от і знайшов. Фільм не зайшов. Прийняла душ і лягла швидко спати, але і спати не змогла. Всю ніч снилися то мотоцикл, через який брата не стало, то я танцюю і всі витріщаються і це все бачить Влад, то ще щось я вже не пам'ятаю. Спати я часто не можу через подібні кошмари. Ледь прокинувшись, зібралася на роботу. Коли снідала, прийшло повідомлення від Влада:

"Доброго ранку!" - було приємно, він поводив себе стримано, за що я йому дуже вдячна.

"Доброго ранку!" - відповіла.

"Я заберу тебе після роботи, домовилися?" - знову прийшло, мені не хотілося. В мене сьогодні робочий день закінчувався на дві години раніше, але йому про це знати необов'язково. Влад і так багато часу зі мною. Я бачу, що йому постійно хтось телефонує, а він вибиває чи робить беззвучний режим, тому коротко відписала:

"Не треба. Зустрінемося пізніше. Гарного дня."-  сподіваюсь не образила.

"До вечора!" прийшло знову, але я не відповіла. День пролетів, на диво легко. Вранці ще було холодно, але вдень було неймовірно добре. Сонце щедро сьогодні дарувало своє тепло. Минали останні дні зими, а на вулиці була справжня весна. Ми ще завидна погуляли з Тайсоном, прийшли додому і я почала збиратися. Хотілося змити з себе запах медикаментів. Десь о вісімнадцятій зателефонував Влад.

- Привіт! - Задоволено привітався.

- Привіт, - спокійно відповіла.

- Ти вже закінчила?

- Так, я сьогодні раніше.

- Он як, - тихо сказав. - І мені не сказала?

- В мене на те були причини. - Він мовчав. - Влад, все нормально?

- Так. Я о сьомій тебе заберу. Одягнися зручно, добре?

- Домовились, - коротко відповіла і подумала. Зручно це як? Я, звичайно, сама попросила не в людному місці, але зараз чомусь переживала. Ну не в ліс же мене вивезе? Але потім заспокоїлася, незручного одягу, в мене було небагато, та і сильно виряджатися я не люблю. Одягнула коричневі джинси, блузку молочного кольору, косметики мінімум, волосся вирішила залишити розпущеним, бежеве пальто, чорна сумочка і зручне взуття на низькому ходу. Хотіла підбори, але не сьогодні.