34 глава

- Я не чекала тебе так рано, - як завжди спокійно сказала.

- А я ледь дочекався, підвезти? - запропонував з надією.

- А в мене є вибір? - з посмішкою запитала. І ми сіли в машину, їхали мовчки, мені було достатньо, що вона поруч.

- Можеш десь через дві години приходити! - повідомила, але я не хотів прощатися з нею.

- Я залишусь! - коротко відповів.

- Влад, я хочу спокійно приготувати вечерю і вигуляти собаку, - пояснила.

- Я допоможу! - впевнено сказав і зайшов в під'їзд.

- Я вже казала, що тебе багато дуже в моєму житті стало?

- Так, і я дуже щасливий. - радісно відповів. 

Зайшли в квартиру, вона трохи замаринувала м'ясо і почала чистити картоплю, я хотів допомогти, але лише сидів і спостерігав. Коли все підготувала, відправила в духову шафу і поставила таймер на півтори години, прибрала після себе і пішла переодягатися. Ми з Тайсоном віддано чекали біля дверей. Дочекавшись свою господиню  відправилися гуляти. 

- Може торт до чаю купити? - було незручно йти з пустими руками.

- Якщо ти хочеш, то візьми собі. Я не люблю купованих. - Спокійно прокоментувала.

- Взагалі?

- Ну Київський лише, мабуть, але тут поблизу він не продається, - спокійно відповіла.

- То що купити? - не здавався я. - Може з напоїв?

- Тобі на днях мало було? - згадала з посмішкою, - можеш купити сік. Я люблю персиковий.

- Я зрозумів, - задоволений пішов до магазину. По дорозі назад купив ще квіти і повернувся до своєї красуні. - Це тобі! - вручив їй квіти, коли повернувся. - Ти троянди любиш?

- Дякую. Люблю, але шкода їх. Вони зараз промерзнуть. - з жалем промовила.

- Значить завтра нові квіти куплю, - не зупинявся я. Решту прогулянки говорили на нейтральні теми, я світився весь біля неї, вона не відштовхувала. До квартири зайшли в гарному настрої. З порога відчули аромат майбутньої вечері. 

Рутинно роздягнулися, помили руки і пішли на кухню. В мене було відчуття, що ми живемо разом. Міла накрила стіл, дістала консервовану банку огірків, я тоді, мало, слиною не вдавився. Поставила картоплю на стіл, трохи поїла, і запитала.

- Смачно?

- Дуже! - чесно відповів, - Ти так смачно готуєш, що я не можу зупинитися.

- Ти поїсти прийшов? - спитала і поглянула в очі.

- Поїсти теж, - задоволено сказав, швидко доїв, намагався обережно. Губа дуже боліла. Навіть посміхатися було боляче. Я поглянув на неї. Сьогодні теж мав зізнатися, тому переживав