21 глава

- Я хотів попросити твій номер. Вчора мені не вийшло приїхати і подзвонити теж не міг.

- Гадаю це зайве!

- Можливо закладемось на щось. Якщо я виграю, то ти продиктуєш номер. Якщо ти, то вирішиш сама що хочеш. - Я нахилилася над ним, посміхнулася. В його очі дивитися дуже приємно, зауважила собі. 

- Я б з радістю, але не знаю  його напам’ять, - намагалася брехати якомога переконливіше. - І ти не забувай, що я все-таки на роботі. - І назад випрямилася.

- От вмієш ти задоволення обламати, - вже спотвореним голосом відповів.

- Яка вже є… -  В цей момент зайшов лікар. 

- Ну що голубки, наговорилися? - Запитав з посмішкою. 

- Вона у вас небагатослівна! - І додав після паузи. - Вибачте, але буду Вас зараз втягувати у розбірки.

- Роботі це не заважає. Ти як? Оніміло ? - На слово розбірки увагу не звернув.

- Так, нічого не відчуваю, - сказав боязко. - І почалося. Лікар зосереджено робив своє, коли відвернувся, щоб змінити насадку, Влад підняв документи, щоб ми бачили, а там великим шрифтом:

"Підеш зі мною на побачення ?"

Я була шокована. Серце почало калатати. Мені було незручно перед начальником і водночас приємно. Підготувався!

- Людмило, це явно не мені адресовано! - Саркастично прокоментував. Влад забрав перший лист, а далі знову: 

"Будь ласка!"

Потім наступний: 

"Не відмов хворому, лежачому перед тобою"

Ми з лікарем розсміялися, але він продовжував пломбувати канали. А хлопець не зупинявся. 

"Віктор Сергійович, допоможіть вмовити?"

- Ні, діти. Ви мене не втягуйте в це. Але, подумай, Людмила. Не кожного дня таке шоу влаштовують. - Мені було незручно, я все ж зараз з начальником тут. Лист знову змінився.

"Благаю, не мовчи! ". 

- Я згодна, - нарешті відповіла. Думала, що на цьому все закінчиться,  але ні! Листок  знову змінився:

«В четвер?»

- Ні, - я хотіла прибрати в квартирі в цей день і спекти торт. 

« В п’ятницю?"

- Ні. Влад, лише з понеділка. Я в п’ятницю їду з міста на вихідні. І, будь ласка, припини. Я на роботі, мені некомфортно таке обговорювати.  - Він здивовано дивився, ніби сумнівався чи я не брешу. Тут Віктор Сергійович втрутився. 

- Підтверджую. Вона дійсно їде. Я знаю про її плани на ці і наступні вихідні. А зараз вже ляж нормально і не крутись! 

    Коли ми вже закінчили, чоловіки вийшли, я прибрала все, подивилася в дзеркало і злякалася. Обличчя було червоним. Невже всі побачили і зрозуміли що я сильно засоромилася. Пішла в туалет, вмилася холодною і повернулася на робоче місце. Потім було ще два клієнти. Віктор Сергійович не згадував нічого, за що я була дуже вдячна. Ми разом вийшли з роботи, а там побачили, що Влад стоїть. Лікар нам посміхнувся і пішов, залишивши знову нас наодинці.

- Гарного вечора, голубки!

- Дякую, Вам теж, - ввічливо відповіла.  Коли його фігура віддалилася, я наступом  рушила на Влада. 

- Ти нормальний? Знаєш як мені було соромно? Тільки спробуй ще раз таке влаштувати. - Я ступала вперед з кожною фразою, а він задкував.

- Ну ти ж погодилася вже. Більш нічого не треба влаштовувати. Може я тебе підвезу додому? Щоб ти не сердилася. - сказав тихо, а очі такі невинні, такі милі. Сьогодні зорового контакту в нас було багато, мені це навіть подобалося.

- Мені ще в магазин треба, - чесно сказала.

- Тоді давай спочатку в магазин підвезу. - Виставив мені руку, щоб взяла його під лікоть, але я це проігнорувала. Біля машини він зупинився, відкрив дверцята, хотів пристебнути пасок безпеки, але я самостійно все швидко зробила, а хлопець розчаровано зітхнув. Сів на своє місце і  все ж з щасливим обличчям поїхав.