19 глава

Коли подолав останню сходинку, сів на місці, а моя спортсменка відкрила двері, впустила собаку і принесла мені кружку з водою.

- Випий кілька маленьких ковтків, - я мовчки виконав. Далі її рука взяла мою, а друга прослухала пульс. 

- Слухай Ромео, в тебе тахікардія валить, - сіла біля мене, так і залишивши руку на пульсі. 

- Я сам в шоці. 

- Влад, ти або кидай палити, або більше так не геройствуй. Добре?

- Як скажеш. - мені вже легшало, але я не поспішав щось казати, вона сиділа поряд, тримала за руку, я кайфував.

- Ну все, ніби в нормі, - сказала впевнено вона. 

- А можна ще так посидіти?

- Ні, їдь додому. Скоро буде пізно, мені на роботу вранці, а я ще не вечеряла. 

- Зрозумів, - розчаровано відповів. Я пішов, мені розвиток подій не подобався. Я хотів цю жінку у всіх сеансах  цього слова. Тільки як це втілити не знав. Вона перекреслила всі мої шаблони. Побачив на вулиці маму з дитиною і згадав, що мав зателефонувати до своєї.

- Алло, мам. 

- Так сину, щось не передзвонював довго. Невже так пізно працюєш?

- Та ні. Я тут… Слухай, не думав, що колись буду в тебе запитувати подібне, але...

- Що сталося? - Злякано запитала.

- Мені сподобалася одна дівчина, от просто в душу запала. Але вона мене ігнорує, не підпускає і взагалі прямо відшиває. А в мене не так багато часу, бо мені скоро назад у Вінницю повертатися. 

- То може і не треба? Як ти скоро поїдеш, то нащо дівчину обнадіювати?

- Я її з собою заберу!

- Вона ж не валіза! Як це забереш? - Запитала шокована мама.

- Не знаю, але я відчуваю що це моя жінка, розумієш. От відчуваю і все. - Намагався довести мамі, що син схаменувся і просить поради як невістку додому заманити.

- Якщо ти впевнений що в неї нікого нема, то може її образив хто і вона чоловіків уникає, може ти їй не подобаєшся, можливо її цікавить кар’єра. Та що хочеш може бути. Всі ми люди. В кожного своє. Дай їй час. Як то кажуть вода камінь точить. Якщо доля, то зійдетеся. - Мабуть, мама права. Люда думає що я псих. Два рази бачились і я вже про любов розказую.

- Дякую, мама. Я тебе почув. Ти вже вибач, але не думав, що може бути так нелегко.

- Сину, тільки я переживаю за тебе. Щоб не було як з Марго і тоді, коли півтора року тому, тоді теж щось сталося? Я ж відчуваю. - Переживає за мене, а в самої серце хворе. 

- Мам, все буде добре. Он вже думаю кидати палити. Люда мені щойно такий урок заліковий влаштувала, що цигарки вже не лізуть, - мама лише посміхнулася. 

- Ну молодець дівчина. Вона мені вже подобається.

- А мені як! - Сказав щасливим голосом.

- Не тисни на неї. Будь поряд, а вона там звикне, то може до чого домовитесь.

- Дякую. На добраніч. Тримай кулаки і чекай невістку!

- Рано ще про таке думати. Не каже гоп, поки не стрибнув. На добраніч, сину.

 Не думав, що буду радитись з мамою про дівчат, але як кажуть "на війні всі засоби хороші". А палити дійсно треба кидати. До готелю дістався швидко. Переглянув розклад на завтра і зрозумів, що вирватися до своєї красуні не вийде. Роботи повно. Зателефонував ще Артуру, обговорили деякі деталі і завалився спати. Завтра треба ясна голова.