17 глава

Таким щасливим я сьогодні ще не був. - За допомогою собаки мене ще не відшивали! - Сміявся сам до себе, але сам винен в принципі, загнав в пастку, а попався сам. Ноги без вагань понесли до моєї лисиці. Коли наблизився дуже близько, собака загарчав.

- Тайсон фу! - Собака заспокоївся. - Ти мене переслідуєш? - підійшла ближче, зробила глибокий вдих, - фу, це від тебе так цигарками несе? Відійди від мене і не підходь. - Сказала майже з огидою.

- Пробач, дурна звичка. Не можу залишити. Але ти теж не свята. Рідна душа це собака як я розумію, - уточнив з цікавістю. 

- Та неважко вже було здогадатися, - сказала і обійшла мене та продовжила йти. А я знову за нею. - Ти не відчепишся?

- Ні. - Впевнено промовив. - Розкажи щось коротко про себе. - Буду витягувати з неї максимально інформації.

- Я Люда, - спокійно відповіла. А я стояв і дивувався витримці.

- Це дуже коротко! Може щось більше розкажеш?

- В мене є собака.

- Ти завжди така небагатослівна?

- Ні.

- Це тільки мені так пощастило?

- Як бачиш!

- Не подобаюсь? 

- Не дивилася. - Спокійно відповіла, не дивлячись на мене.

- То подивися. 

- Не хочу. - От як її розговорити? Кремінь. Але мені подобається.

- Слухай! - Став перед нею, а вона як глянула, і краще не дивилася б. Носа скривила і обійшла.

- Вибач. Слухай так діло не піде!  - Сказав сердито. 

- То хай не йде. Мені і не треба, щоб діло рухалося, - якось лагідніше сказала.

- От що зробити, щоб побути біля тебе?

- Прийти в середу до лікаря на прийом. Цілу годину буду біля тебе, навіть покручуся навколо тебе, навіть в рот позаглядаю. - Монотонно сказала, але ж це правда. Підколола своєрідно.

- То поганий варіант, я нічого не зможу сказати з відкритим ротом. - Максимально сумно відповів.

- Ідеально! Чи не так? - Вже з нотками радості запитала.

- Давай я все- таки тебе пригощу кавою? - Запитав з надією. 

- Влад, я каву не люблю. Взагалі. - Спокійно сказала. 

- Серйозно? Ти мене не обманюєш? - Навіщось перепитав я.

- Ні. Я якщо вип’ю каву, то хочу спати, а сплю чудово і без неї. І смак мені не подобається теж. І так, я цілком серйозно.  - О, прогрес, кілька речень прозвучало. 

- А що ти любиш? Скажи, будь ласка.

- Навіть якщо сказала б, то тут поблизу такого нема.

- А скільки років собаці? - Вирішив змінити тему.

- Тринадцять, - виходить він у неї з дитинства.

- Це він в тебе з дитинства?

- Так.

- А чому Тайсон? Нетипове для вівчарки прізвисько, яке дала дівчина.

- Брат назвав, - значить є брат.

- А які у вас з братом стосунки? - Вона на мить зупинилася, потім тихо відповіла:

- Односторонні, - і розумій як хочеш. Але тема неприємна для неї, очевидно.

- А ти колись фарбувала волосся? - її брови злетіли доверху.

- Ні!

- Точно? 

- Точно! - Думаю, я був правий що тоді вона була в перуці, бо те, що це вона, я впевнений. І не схоже, що бреше. Відповідає коротко і чітко.

- А ти вже вечеряла?

- А тобі яка різниця?

- Хотів запросити, - Спокійно сказав.

- Вечеряти я буду вдома, тому вибач. Смачного! Але без мене.

- А мене не нагодуєш?

- Ні! 

- Ну варто було спробувати, а раптом би погодилася? - Ми дійшли до якогось кіоску, коли розвернулися то зустріли якогось чоловіка, який був в дуже готовій кондиції. 

- Що Людка? Знов з мажором? - Я рипнувся до нього, але дівчина вчепилася за лікоть. Я повернувся,  а вона дивилася в очі і благала, що не треба. Я дослухався. Це вперше від неї такий порив. Про мажорів спитаю пізніше. 

- Вася, іди куди йшов. - Гаркнула вона. 

- Та я все зрозумів, чого ти? Мені, значить не можна, а йому можна, так виходить? - Я вже не витримав, але Люда ще сильніше мене вхопила.

- Один… Два…

- Та всьо, всьо, зрозумів. - І пішов далі. Дівчина мене відпустила і як ні в чому не бувало, пішла далі.

- Що то було? - Спитав вимогливо.

- Вася, сусід. Можеш піти познайомитися ближче, якщо сподобався.

- Та ні, дякую. А про яких мажорів він казав?

- Мажорних.

- Ти з мене знущаєшся? - Не витримав я.

- Ні, я чітко відповідаю на твої запитання. - Рівним тоном відповіла.

- В мене з тобою дах поїде, ти знаєш?

- Вибач, цвяхів з собою нема. - Я дістав знервовано цигарку.

- Тільки спробуй при мені підпалити. Якщо не можеш терпіти, розвертайся на 180 градусів і вперед! - Вона в мене геть з рота випала. 

- А ти вмієш бути переконливою! Може ти ще спортом займаєшся? 

- Професійно ні.

- А непрофесійно?

- Лише вдома. - Хотів би я це побачити.

- Люда, ти мені подобаєшся. Сильно подобаєшся. - Серйозно сказав.