12 глава

Вранці, я поснідала і чекала Рому, подруга намагалася дати мені гроші, але я відмовилася, їй більш вони потрібні. Рома як вихор залетів.
- Ну як там вчора? - Питає стривожено.
- Я думала буде гірше, - відповідаю, - нормально, ніхто не чіплявся, ніхто нічого не викрикував, цілком відповідальні люди. 
- Рома, ти б її бачив, крижаний айсберг палить десь на стороні, ніяких емоцій, тільки рухи і танець. Якби я була хлопцем, то закохалася. - Не змовчала Іра. 

- А ще Мілка, мене запросила, до вас на базу в травні. Ти не проти? - І так глянула на нього кокетливо.
- Ні, не проти, ще б якогось хлопця запросила, то було б взагалі чудово. - Весело відповів.
- Я все чую! - кажу цим гадам, - Добре, тоді. Поїхали ми, боюсь запізнитися. - Ми попрощалися, пустили трохи сльозу і відправилися. Їхали мовчки, кожен думав про своє. Вже перед потягом, я дала волю сльозам, Рома мовчав, просто обіймав. Він мене розумів. Коли я взяла себе в руки, сказала йому.

 - Ромка, я мабуть переїду, мені важко там жити. Та і на роботу десь треба, лікарня в нас одна. 

- Може давай сюди? Я допоможу чим зможу, думаю Єгор теж. - Відповів спокійно.

- Ні, треба ставати самостійною. Як приїду, займусь пошуком вакансій. Тільки попрошу вас мене завезти якщо що. Речі, собака -  сам розумієш. 

- Побачимо, ти спочатку знайди роботу. Я сподіваюсь ти розглядаєш щось поблизу, а не з іншої сторони України. Ми маємо якось бачитися. Все буде добре, мала. Ти чудова, просто вір у це.

- Добре, я пішла тоді. - Ми обійнялися і я пішла. Через деякий час зателефонувала Іра.

- Тут вчорашній принц вражений і шукає Попелюшку, - сказала швиденько.

- Який принц? Ти про що?

- Ну вчора, ти танцювала, пам'ятаєш Олег казав, що друг сидів як в ступорі. Я думаю це він. Сказав, що я йому дуже сподобалася, я звичайно, щаслива, але танцювала не я. Я йому й сказала, що це моя подружка, і сказала, що без шансів, а він не заспокоюється. Може дай хлопцю шанс? Сказав, що ти вся така неймовірна, тільки повні очі болю. Може як він в очі дивився, то ще не все втрачено. - Розказала все задоволеним голосом.

- Іра, ну ти ж знаєш мене, де я, а де стосунки. Тим більше, поїхала. Він собі там понапридумував мабуть хто його знає чого. Та ні. - Відповіла їй.

- Мілка, я йому скажу, але якщо він мене розчулить, то номера дам, а далі розбирайтесь. Може ти в голос закохаєшся? Хоча сама в це не вірю. Добре, красуня, розбила серце принцу і навіть не віриш у це. Па- па. - І вибила. 
А я задумалася. Чи можливо таке? Навряд. Щасливий кінець лише в казках. В житті все набагато простіше. Кому треба сирота, якого нічого не розуміє в стосунках. Рома часом каже, що я кактус. Навіть подарував мені один. Так і переїжджаємо: я, Тайсон, гітара і кактус. Тут телефонує незнайомий номер:
- Алло, - мовчать - Алло, я Вас слухаю.