11 глава

 Я слухала і розуміла, що він правий, але я боялася. Ввечері Рома провів мене до Іри. Вона не змінюється, на руці гіпс, а очі горять, посмішка від вуха до вуха, я не така. Льоша казав, що мої сірі очі холодні, як хмарне небо, а в нього були кришталево чисті як в мами, блакитні. В Іри вони карі, майже чорні, і така вона красива була.
- Ну, привіт, красуня, - прощебетала на вулиці.
- Привіт. - Коротко привіталася.
- Дівчата, я пішов, робота чекає. Бережи її, - подивився на подругу, - Якщо що дзвоніть. - обійняв, поцілував в щоку і пішов.
- Слухай, - почала Іра, - а ви точно ні- ні? Між вами така хімія.
- Яка хімія? Він як брат, ти що забула як він казав, що якщо дівчина танцює такий танець її хочеться роздягнути, а не одягнути ще більше. Так що не придумуй. 
- Ой я б придумала з ним, мені то він не як брат. - Сказала задумано.
- Все, закрили тему. Ти знаєш хто ми одне одному. 
- Ходи додому вже, буду дивитися, чи ти не профукала свою майстерність з крапельницями і ін'єкціями.

 І ми пішли. Репетирували багато. Я, дійсно, багато забула. Підібрали костюм, ой як їх в неї багато. Всі такі яскраві, зійшлися на зеленому, там більш закритий бюст.
- Ой, в мене є ще руда перука до нього. Зробимо з тебе Арієль. - Ідея з перукою мені сподобалася, максимально замаскуюся. 
- Клас, мені самій подобається. А він не злетить?
- Та ні, не переживай. На собі випробовувала. Тільки візьми ще латунні тарілки на пальці. Вибач, але ці мозолі, це жах. Ви з Ромою без перепочинку дринькаєте? 
- З перепочинком. Давай я тобі зіграю. - І пішла по гітару. Далі вже грала я, Іра слухала і підспівувала. 
- Ні, класно. А ви тільки в клубі практикуєте, чи може ще десь на свіжому повітрі? - Випитує.
- Ну, ми намагаємося, кожного року в кінці травня зібратися в нас в містечку, там річка є, ми знімаємо базу на добу чи дві і відпочиваєм. Я запрошувала тебе два рази, але тобі не виходило, пам'ятаєш?
- Ну я ж не думала тоді, що твій Рома такий мачо. І у вас там весело. - Сказала ображено.
- Добре, на наступну таку вилазку запрошу тебе знову. - пообіцяла подрузі.
    Настав вечір п'ятниці, я нервувала, Іра мене нафарбувала, повезло, що ліву руку пошкодила, тому що я такий бойовий макіяж наносити не вмію. Ми приїхали до ресторану, вже було пізно. Я вже була в перуці, переодягнулася. Прийшов якийсь хлопець, вже трохи захмелілий, посміхнувся, але нічого неприємного в тому погляді не було. Взяв флешку, провів мене до зали, а сам пішов, коли музика заграла відступати було нікуди. Світло було направлене на мене, чоловіків я не дуже бачила, та й намагалася не дивитися. Ніяких викриків не було, чому я була дуже рада, музика закінчилася і я втекла, прийшов знову той хлопець. Розрахувався

 - Там один наш друг не може відійти, йому сподобалося, не знаю чи танець чи ти, сидить в ступорі. Дякую, дівчата, було красиво. - І зник, а ми пішли на вулицю, де чекало таксі, руки тремтіли, серце калатало. Ірка щаслива сиділа, а я тремтіла, не знати чого. Невже так перенервувала? Дома змила макіяж, ми попили чаю і відправилися спати.