10 глава

      Влад

    Вона не відповідала на мої дзвінки, а я все більше пив. Не пам'ятаю як дістався додому, доза алкоголю зашкалювала. Прокинувся в суботу десь в обід. Першим ділом перевірив телефон, але там окрім пропущених по роботі не було нічого. Я знову дзвонив, писав в месенджер, записав голосові, але вона не відповідала. Я спробував попрацювати, але вдавалося не дуже. Голова гуділа, якби знав де вона, то поїхав би, але я не знав. Десь о шостій від неї прийшло повідомлення, але побачив, що голосові вона так і не прослухала.
" В мене все добре. Дякую за прикрасу. Поговоримо коли приїду"  -  і все! Краще б вона мене насварила, показала, що зла, а вона як завжди!  І яка прикраса? Про що вона? На наступне повідомлення не відповіла. Я вирішив запитати що вона робить, краще б не питав.
"Перейменовую твій контакт" - ой не сподобалося мені це.
"І хто я тепер в тебе в телефоні?" - вирішив запитати. Відповідь прилетіла майже відразу.
"Лопух звичайний" - в мене мало телефон з рук не випав. Чому лопух? Звучить образливо, я писав чому саме так, але більше вона мені не відписувала. От як зрозуміти цю дівчину? 

Я вийшов на балкон, дістав цигарку, хоча вже кілька днів до них не торкався, віддався нікотиновій насолоді, але згадуючи її погляд задоволення зникало. Чорт, чому я за неї вчепився? Сердитий на себе чи на неї, вирішив поїхати в бар. 
 

Пив всю ніч, навіть думав переспати з кимось, але коли дивився, як вони до мене лізуть, то хотілося вирвати. 

Не хотів нікого!

 Лише свою снігову королеву. Просто хотів до неї і продовжував заливатися алкоголем. Вже під ранок, коли клуб закривався - я звідти пішов. Бармен мене, мабуть наслухався, всю душу йому виливав. 

На вулиці знову закурив, якась компанія сперечалася поряд, я вирішив втрутитися, те, що їх було багато, а я ледь на ногах стояв, мене не хвилювало, а даремно!

 Почалася бійка, мені дісталося нормально. Губа боліла, з брови щось тепле текло, руки збиті. Такого мене бармен всадив в таксі. Я назвав адресу Міли. 

Пам'ятаю, що стукав у двері, мені не відчиняли. Сусіди виходили, щось бурчали. Я пішов до себе, ще кілька разів вгатив в стіну, і врешті вдома заснув. Прокинувся після обіду, вже сіріло, я зразу пішов до неї. В дзеркало подивитися не додумався, але враховуючи вчорашнє, то не завадило б. Стояв під квартирою. 

Довго. Знову ніхто не відчиняв. Я вирішив зачекати. Хотілося пити. І їсти теж. Але поговорити з нею хотілося більше. Не знаю скільки я так просидів, бо навіть телефон з доми не взяв. Раптом з ліфта вийшла моя зникла красуня, хлопець якого я бачив, дівчина і ще один хлопець, Тайсон вибіг і почав мене обнюхувати. Я зразу піднявся.

- Це що за підсніжник? -  порушила тишу незнайома дівчина. Перший їй відповів.

- Це він мене в коханці записав, - відповів з посмішкою і обійняв дівчину, а другий зразу накинувся на мене, я мало з сходів не полетів. Нас почали роздіймати.

- Ти як посмів? - кричав він, - ще раз її пальцем зачепиш, приб'ю. - він ще щось викрикував, але його заспокоювали. Міла відкрила двері, вони позаносили пакети, і майже відразу повиходили, того що я раніше бачив, я зрозумів що звати Єгор, він взяв ситуацію в свої руки.

- Народ, їдемо. Чай буде іншим разом. - І викликав ліфт.

- Я проведу, - сказала Міла.

- Не треба, знайдемо дорогу, не переживай. Вам треба поговорити! - з посмішкою відповів і підійшов її обійняв. Потім зайшов у ліфт, далі обійнялися дівчата, останнім підійшов незнайомий хлопець, вони обійнялися, а він продовжував на мене дивитися злим поглядом.

- Бережи себе, - взявши її обличчя в свої руки ніжно сказав їй.

- Ти теж, - відповіла йому і заховалася в обіймах. Мені це не подобалося, але я не посмів втрутитися. Коли вони поїхали, вона нарешті до мене звернулася.

- Іди за мною, - сухо сказала, - сідай на кухні. Я мовчки послухав. Вона запросила додому, це, здавалося, добрим знаком. 
 

Сів на кухні, а вона кудись вийшла. Я озирнувся, було чисто і охайно. Чомусь я відчував запах лимонів. Минулого разу теж це зауважив. Міла невдовзі повернулася з коробкою, і переодягнена в спортивні штани і футболку з зображенням кактуса.

- Ти знову курив? - спокійно запитала.

- Так, - не втримався. - опустивши погляд відповів я.

- В мене запах цигарок викликає огиду, - пояснила дивлячись в очі. Відкрила коробку і почала обробляти рани на обличчі.

- Чого побився? - спокійно запитала. Я не знав як почати до неї говорити, її поведінку не розумів. Але був щасливий, що не вигнала.

- Не пам'ятаю, п'яний був, - чесно відповів я. Дивився і не міг насолодитися. 

Волосся було красиво заплетеним, косметики мінімум. Яка ж красива, лише дивилася з байдужістю. 

- Вибач! - ледь промовив. 

- Я дуже злопам'ятна, - холодно відповіла, - але моя провина теж є, хоча це тебе не виправдовує. 

- Про яку прикрасу ти писала? - не втримався я. Футболка була вільною, коли вона оголила лівий лікоть, побачив, що там гематома. Я зрозумів, що це слід моєї руки. - Вибач. Я... - Але дівчина мене перебила.

- Я зараз втомлена, - продовжуючи обробляти сказала, - завтра ввечері приходь і я відповім на все, що тебе цікавить, добре? - я сидів шокований, тільки стверджувально закивав. Ця дівчина продовжувала дивувати. 

- Зараз лише скажу, що в магазині ти бачив Єгора, вони одружені з дівчиною, яку ти сьогодні теж бачив, другий це його менший брат і мій однокласник Рома. Так склалося, що вони стали мені сім'єю. Це Рома навчив мене самозахисту і це про них тобі розказував мій сусід. Решта завтра, домовилися? - я лише кивав. Вона наклеїла пластир на брову і взялася за руку, в цей момент мій живіт зрадницьки забурчав. Стало чомусь соромно.

- Ти сьогодні їв? - спокійно запитала, але я промовчав. - В мене є пельмені, сама ліпила, будеш? - мої очі загорілися, вона встала і поставила воду і далі продовжувала обробляти. - Знаєш, я, мабуть ніколи не зрозумію, навіщо люди б'ють одне одного. Ще розумію, коли десь на ринзі, навіть бої без правил мені зрозуміліші. Який сенс в бійках в нетверезому стані? - запитала спокійно.