9 глава

Міла

    Я сиділа в машині і не могла заспокоїтися. На Влада дивитися не хотіла. Зараз мені байдуже, що Єгор йому там скаже. Настрій був зіпсований. Як він міг так подумати про мене? Невже я дала привід? В машину сів Єгор, але я думала про Влада.  Хоча я йому про себе нічого не розказувала, але це його не виправдовує. Рука досі болить.

- Це хто був? - питає, а в самого посмішка від вуха.

- А ви не познайомилися? - відповіла питанням на питання.

- Не встигли. Мілка, а чого ми нічого ще не знаємо?

- Ми познайомилися кілька днів тому. - Просто відповіла.

- І я так розумію, що ти йому нічого не розказала.

- А коли б я встигла? Ми навіть на побаченні не були. - Почала виправдовуватися. - І він молодець! Не міг просто запитати? Треба було це влаштовувати?

- Ти йому подобаєшся! - сказав максимально серйозно. - Міла, я тебе знаю. Прошу не роби висновків зараз. Вам треба поговорити. - Зробив паузу і додав. -  А він тобі хоч трохи подобається?

- Більше так ніж ні, - сором'язливо відповіла.

- Чому так? - запитав, насупивши брови.

- Не знаю як пояснити. Мене до нього притягує. - Промовила, - але...

- Але що? - наголошено перепитав.

- Ну по-перше він палить, а ти знаєш мою позицію що до цього. По-друге він мене, наче переслідує, навіть квартиру в сусідньому будинку зняв, уявляєш? - І в цей момент поглянула на його реакцію і його це теж здивувало.

По-третє, мене не залишає відчуття, що ми вже знайомі. Я, немов, розмовляла з ним раніше і я не можу викинути це з голови. До цього всього - він з Вінниці. Не думаю, що він в Рівному затримається надовго. - важко видихнула і повернулася до нього, - Достатньо відповіла?

- Така собі історія... З часом розберешся! Але прошу, розкажи про нас! Чужим людям важко зрозуміти наші відносини, особливо ваші з Ромою. Я не здивований, що він приревнував, побачивши нас разом. Домовилися? - поглянув в очі, очікуючи відповіді.

- Домовилися! - здалася я.

- Як там, до речі, твій сусід? Ще достає? - згадав чомусь за нього.

- Так, трохи є. Розказав Владу, що він у мене такий не один! Що мене ще два мажори приїжджають! І я така курва всіх обманюю! - ми засміялися.

- І після цього Влад нас бачив і дивуєшся чого така реакція? Він точно запитував, що за мажори, а ти не відповіла. Так?

- Так, - опустивши очі відповіла.

- Ну нічого, його попустить і ти заспокоїшся за ці дні і потім поговорите. - зробивши висновок, відповів. 
 

Далі решту часу розмовляли про різне. Дорога була слизькою, тому доїхали майже через дві години. Вже в дворі біля будинку, я полегшено видихнула. Всі вийшли на зустріч, почали обіймати, я ледь стримувала сльози. Ці люди для мене стали справжньою сім'єю. Єгор з Ромою дістали все з багажника і пішли в дім. Тайсон щасливий бігав і не знав до кого лащитися більше. Ми теж зібралися в будинок.

- Як доїхали? - запитала Антоніна Сергіївна.

- Дорога трохи слизька, а так нормально, - відповіла з посмішкою.

- Мілка, як в тебе волосся відросло?! Я в шоці. - зауважила Ліля. - Скільки ми ж не бачилися? 

- Рік! Після вашого розпису ні разу. - згадала я. В будинку майже одразу сіли вечеряти, день народження був сьогодні, тому влаштували скромну сімейну вечерю. Спочатку все проходило спокійно, а потім Єгор вирішив розказати про те, що сталося. Я, мало, не подавилася, коли він це промовив.

- Ви знаєте? Наша Мілка сьогодні зарядила гучного ляща одному бідоласі, який подумав, що ми коханці,  - в цей момент, вже по справжньому подавилася Ліля. Всі здивувалися. 

- В тебе є хлопець? І чого я про нього нічого не знаю? - ображено запитав Рома.

- Коли ти вже встигла? - здивувалася Ліля.

- Дитино, це правда? - запитала іменинниця.

- Нема ніякого хлопця! - почала виправдовуватися я. - Ми лише познайомилися!

- Ну так не піде! - не вгамовувався Рома.

- Дійсно нема що розповідати. Коли щось буде, то я обов'язково вам все розкажу.

- Він такий злий був! Щоб ви побачили, - не затикався Єгор. - Ревнощі - страшна сила! - наголосив. Ми ще трохи поговорили, прибрали на столі, помили посуд і порозходилися спати. 
 

Телефон був на беззвучному, я лише перед сном подивилася скільки там пропущених від Влада, але не перетелефонувала. Нехай подумає про скоєне.

Субота, хоч і почалася рано, але час летів дуже швидко. Поки підготували одяг, вклали волосся, нафарбувалися половина дня минула. Добре, ще вчора привітали нашу Антоніну Сергіївну, поплакали, я подякувала за все. Подарунки ніби сподобалися. 

Коли всі були готові, то вирушили далі. В кафе були о третій. В мене була бордова сукня з коротким рукавом, жакета з собою не брала, бо знала, що буде тепло. 

- Це що таке? - підійшов різко здивований Рома. Я лише зараз помітила синець, чіткий відбиток пальців, який був дуууже помітним. Хоч гостей було небагато, все одно не хотілося, щоб щось обговорювали. Рома накинув на мене свій піджак і сів зліва від мене, щоб прикривати його. Він був розлюченим.

- Ти ж розумієш, що це ненормально? - не заспокоювався він.

- Це випадково вийшло, - навіщось почала виправдовувати Влада я. - Більше я такого не допущу! Обіцяю! - пообіцяла впевнено я.

- Ти не заслуговуєш на таке ставлення!

- Все, добре не переживай! - заспокоювала я друга. 

- Він тобі подобається? - запитав скривлено.

- Ще не знаю, - посміхнулася я, - ти ж знаєш я перебірлива.

- Це добре. Я не хочу, щоб тобі зробили боляче, - промовив тихо.

- Знаю. Але ти не можеш мене вберегти від всього. - спокійно відповіла йому.

 Вечір проходив спокійно. Я хоч небагато, але випила, алкоголь вдарив в голову, я вирішила відповісти Владу. Крім пропущених, сьогодні з'явилися ще повідомлення, чого там тільки не було і голосові відправив, але я не дуже перечитувала. Написала йому:
 

" В мене все добре. Дякую за прикрасу. Поговоримо коли приїду"