8 глава

                Влад

- Мені боляче, відпусти! -  просила вона, але я не чув.

- Ти мене ігноруєш, бо зустрічаєшся з ним? - майже крикнув до неї.

- Пробач, що ти сказав?- ображено сказала і висмикнула руку.

- Ти зустрічаєшся з одруженим? - хлопець різко підійшов, але вона знову його зупинила. А потім мовчки дивилася в очі, і тут я зрозумів що зробив. В очах було розчарування, сльози майже виступили, але вона мовчала. Дала мені ляпаса! Відлуння рознесло цей звук по приміщенню. Я усвідомив, що образив. Сильно образив. Вона розвернулася і пішла з ним далі. Я пішов за ними, але дівчина не звертала на мене уваги. Вони вийшли так нічого не купивши.

- Може ти забереш Тайсона, а я тебе тут почекаю, - запитав хлопець. Вона повернулася, впевнившись, що я ще тут,  тоді відповіла.

- Іди ти. - Звернулася до нього. -  Там в коридорі забереш сумки, ти зрозумієш. І в холодильнику торт,  він вже запакований. Повідець Тайсон принесе, - і віддала йому ключі, чоловік до мене повернувся, рукою показав щось типу: "Тримайся" і побіг.

- Пробач! - сказав винувато, але вона мовчала і продовжувала йти. - Пробач, але ти така красива і щаслива була з ним, що я...

- Що ти вирішив записати мене в коханки? - дуже сердито запитала.

- В мене зірвало дах, ми навіть за руки ніколи не трималися, і тут ти береш якогось мужика під руку і посміхаєшся до нього. - Почав виправдовуватися я.

- А якби ми трималися за руки? Чи більше? То ти мене на місці прибив би, через те, що я ще когось взяла? - вона була така зла, що з очей аж блискавки летіли.

- Ні, просто... - Тут вийшов той хлопець з пакетами і собакою, Тайсон його добре знав, постійно махав хвостом і лащився навколо нього. Він ішов, Люда за ним. Мене ігнорувала... Хлопець спакував все в багажник, відкрив задні двері, собака без жодних команд туди заскочив. Тоді підійшов до нас, дивився то на мене, то на Люду. Йому чомусь було весело.

- Сідай в машину, - сказав їй, - дай мені з ним поговорити!

- Не треба з ним ні про що говорити, він сам зробив висновки, - сказала ображено.

- Дай нам одну хвилину, - вона послухала і мовчки сіла в машину. А я не втримався, тому зразу спитав.

- Ти хто?

- А ти хто? - спокійно відповів. І що мені сказати? Я їй ніхто по факту. - Я зрозумів! Якщо тобі так цікаво, то коли в мене з дружиною все тільки починалося, Міла була поряд, навіть допомогла, можна сказати. - Стояв такий спокійний, а мені хотілося вмазати. І він назвав її Міла. Значить я був правий.

- Подобається? - запитав.

- Я її кохаю! - сам від себе не очікував такої відповіді.

- Навіть так? - здивувався.

- Ну удачі, - і розвернувся, щоб іти.

- Стій! - навіщось гукнув його. Він обернувся. Але я не знав що сказати.

- В неділю привеземо твою принцесу цілою і неушкодженою, - сказав, перед тим як сісти. Я поглянув на Люду, вона дивилася кудись вниз.

Машина рушила, я провів її поглядом і пішов до своєї. Тільки зараз озирнувся навколо і помітив, який гарний вечір: тихо, красиво. Недавно ми тут прогулювалися. А я все зіпсував. Ідіот!!! Настрій був напитися, чим я і вирішив зайнятися. Зайшов в найближчий бар і почав глушити біль алкоголем.
 

       "Шановні читачі. Не забувайте, будь ласка, ставити зірочки і вподобайки. Мене як автора, це  дуже мотивує".