8 глава

Тоді життя змінилося, я втратила свою половинку, своє серце, свою душу. Ми завжди доповнювали одне одного, того чого не було в мені - було в ньому і навпаки. Ми майже не сварилися. Багато що робили разом, а тоді я залишилася сама.

Коли мама виходила на роботу, я не знала куди втекти, дома було нестерпно. Тоді ми дуже зблизилися з Ромой, і так спілкувалися до того, вони з Льошой разом в музичну ходили, а тепер ми стали нерозлучними. Він почав вчити мене грати. Братова гітара стала для мене віддушиною. Вірила, що не даю лежати без діла його улюбленому інструменту, а його наклейки, які були наклеєні берегла. Вони і зараз є, але з часом і протерлися, і вигоріли.

А наша мама змарніла, Льоша був тією дитиною, яку треба було більше оберігати, а тепер оберігати треба було її. Вона мене любила, просто любила нас обох і я була живим нагадуванням випадку. Потім мама запропонувала продати наш будинок і переїхати в квартиру. Я зраділа.

Спочатку жили в старій дідусевій. А коли наш будинок був проданий - мама купила двокімнатну. Решта коштів мали бути мені на навчання.

Після дев'ятого класу я вступила в медичний коледж. Мама була категорично проти, але я вмовила. Тепер шкодую. Навчання проходило добре, про алкоголь, цигарки і наркотики я не думала, а от спортом себе зайняти треба було. Тоді Ірка, з якою ми жили в гуртожитку, запропонувала мені зайнятися східними танцями, я якось віднеслася скептично, але після першого заняття мене вже було не відірвати.

В Іри виходило краще, вона вже рік займалася, а я вхопилася за це. Танці стали новою силою, те що було лише моїм. Ірка їздила кудись, танцювала на весіллях, як виповнилося вісімнадцять, а я займалася для себе. Переживала як відреагує мама, але вона, на моє здивування підтримала, звісно гроші на це вона теж давала, тому якби вона була проти, мені було б важко, але завжди казала, щоб я не танцювала перед чоловіками, бо хто знає, що в них в голові.

Я розказувала, що Іра цим заробляє і я могла б теж, але мама просила, що поки є можливість не працювати, то насолоджуватися, бо в житті буває різне, і я ще встигну. Так і жили. Вона жила з Тайсоном, я приїздила на вихідні по можливості. Вона продовжувала працювати поваром в кафе, де зазвичай святкували весілля, хрестини, дні народження, похорони. Тому на вихідних ми бачилися не так багато як хотілося.

Гітара була в мами, коли приїздила грала собі і співала, це була можливість всю душу вилити в піснях.  Рома після одинадцятого класу поїхав в Київ, там був вже Єгор - його старший брат, який завершував навчання і непогано влаштувався на роботі в клубі. Ми стали бачитися рідше.

А коли я була на третьому курсі не стало мами, цього я собі пробачити не змогла, можливо якби я була поряд, ми б встигли. Але нічого змінити мені вже було не під силу. Рома приїхав, знову підтримав. Його батьки забрали мене до себе. Потім я почала думати, що всі хто мене любить вмирає. В мене залишився Тайсон.