7 глава

              Влад

   Собака сидів навпроти. Я спробував ступити крок вперед, але він загарчав, піднявся на чотири лапи і готовий був до нападу. Хоча я раніше був впевнений, що сподобався йому, то зараз, дивлячись на ряд зубів, моя впевненість мене покинула. 

- Він тебе не пропустить. - Спокійно прокоментувала Люда і стала неквапливо одягатися. Тайсон не перестав гарчати. Вона на це не реагувала. Я, зацікавлено, подивився навколо. 
 

Квартира невеличка,  навпроти коридору була спальня, і половину кімнати займало ліжко. Нечасто доводилося бачити в однокімнатних квартирах двоспальні ліжка. Цікаво було його побачити і зрозуміти, що саме тут спить моє чудо. Колись неодмінно випробуємо його разом. Замріявся одним словом.

- Гуляти, - сказала тихо і він побіг в кімнату. Повернувся з повідцем в зубах. Мені залишалося мовчки  спостерігати. Коли вийшли з квартири, дівчина викликала ліфт. Я лише здивовано на неї дивився.

- Я не люблю спускатися з ходами. В голові починає крутитися, - сухо відповіла. Зараз чомусь не знав що їй сказати. Боявся зруйнувати цей крихітний зв’язок, який тільки з’явився. Вона не дуже розказувала про своє минуле життя. Але поведінка змінилася. Вона стала відкритішою,  дивилася в очі. Тому я просто був поряд і спостерігав. 

Вона не намагалася мені сподобатися, була собою. І це зводило мене з розуму ще більше. Раптом в неї задзвонив телефон. Вона відповіла, а я як і раніше  продовжував йти за нею і все чув. Думаю, якби їй потрібно було поговорити наодинці, то вона б мені про це сказала. Але мене зачепило те,  як в неї змінився настрій при розмові:

- Привіт!

- Нічого, гуляємо. А ти як?

- Самій не віриться! Я вже так скучила. - Мене накрили ревнощі. Неважливо кому вона це сказала, я б теж хотів почути від неї ці слова. Я дорослий чоловік, заробив авторитет на роботі, а перед цією дівчиною розтікався калюжею. І не міг дозволити сказати все, про що зараз думав. 

- Обов’язково. Я в п’ятницю перед роботою перемажу. До вечора має бути готовим.

- Так, я знаю Єгор казав.

- Я знаю. Ти вже приїхав?

- Не починай!

- Добре, чекатиму. До зустрічі. Обіймаю. 

Для мене це був набір слів, але вони мене зачепили. Мене рвало всередині, коли думав, що хтось може її обіймати. Вони попрощалися.

- Хто дзвонив? - Не втримався я.

- Рома, - спокійно відповіла.

- А Єгор це хто?

- А я повинна щось пояснювати? - Запитала дивлячись в очі. 

- Може ти все ж даси мені номер? Ми через кілька днів ідемо на побачення. - Запитав максимально ніжно.

- Записуй, - спокійно відповіла і почала диктувати. Я був задоволений, нарешті в мене є її номер. Потім швидко подивився на контакт Міли, який не видалив до цього часу, але номер був іншим. Невже змінила номер? Може тому я не міг додзвонитися. Бо через кілька місяців після того я все ж телефонував з інших номерів.

- Про що задумався? - Запитала дівчина. 

- А ти змінювала колись номер? - Не втримався я.

- Так, коли сюди переїхала.

- А чому?

-  Я не хочу про це зараз розповідати. А чому ти питаєш?

- Так, просто цікавлюсь. 

- Розкажи щось про себе. Ти вже в мене вдома був, а я так і нічого не знаю про тебе. - Сказати, що здивувала, це нічого не сказати. Я був неготовий

- Мені двадцять вісім, я з Вінниці, займаюся вантажними перевезеннями. В мене є мама, старша сестра і дві племінниці. Я намагаюсь кинути палити. Тут в місті у справах. Що ще тебе цікавить?

- Не знаю… В тебе вдома жіноче королівство прямо.

-Так, це правда. Я їх люблю. Тільки не вистачає ще однієї, - відповів дивлячись в очі.

- Думаю, ти зможеш це виправити. А де ти зараз живеш?

- Жив в готелі, а зараз винайняв квартиру в тому будинку, - і вказав рукою на нього.

- Це збіг? Чи ти… - вона була шокована.

- Це не збіг. Вже два дні там живу, - сказав задоволено. - Тепер я майже завжди поряд. Можна пішки в гості ходити один до одного. - Зізнався  я.

- В мене нема слів. - видно було що вона занервувала.

- Можу вранці підвозити тебе на роботу .

- Ні дякую. Якось тебе стало дуже багато в моєму житті.

- Я цього і хочу, - прямо сказав. Вона розвернулася, щоб іти назад, що означало що прогулянка скоро закінчиться. Тайсон він неї не відходив, повідець був швидше для перехожих, щоб не боялися. Я ж хотів взяти її за руку, але не наважувався. Телефон був на беззвучному режимі, там купа пропущених по роботі. Розбиратися буду потім. Зараз хотів бути з нею.

- Влад, я думаю ти дуже поспішаєш. Ти мене зовсім не знаєш і я… - Але я перебив.

- Тоді дозволь дізнатися більше. Не закривайся. - Я різко став перед нею. Вона не відвела погляду, але я бачив недовіру.

- Послухай, я неготова зараз відкривати душу. - Я розчаровано кивнув.

- Завтра мені не вийде зустрітися, але в п’ятницю я намагатимусь приїхати побачити тебе перед твоїм від’їздом. Ти не проти? - Вирішив попередити.

- Я гадаю, щоб я зараз не сказала, це нічого не змінить, - холодно відповіла.

- То що ти все-таки любиш пити? - Вирішив змінити тему. 

- Чорний чай, - відповіла з посмішкою.

- А як ти ставишся до алкоголю?

- Пиво ненавиджу як і його запаху. Можу іноді випити шампанського чи вина. Але небагато. Я швидко п’янію.

- А ти?

- До речі, пиво теж не дуже люблю. Зазвичай з хлопцями п’ємо коньяк.. 

- І часто ви з хлопцями збираєтеся так?

- Ні. Частина з них вже одружені та  і живемо ми хто де. Тому коли збираємося, то можемо собі дозволити. - Вона нічого не відповіла. Ми мовчки дійшли до дверей. Я збирався провести до квартири, але вона зупинила.

- Давай тут попрощаємося. Дякую за вечір. - Промовила тихо, а я не втримався і підійшов, щоб обійняти, мені це було необхідно, але пес знову загарчав, ми засміялися.