2

2

Дельфін вдихнув повітря з поверхні води та поплив за Младою.

Він ще декілька разів дихав з поверхні, поки вони опинилися у підводній печері.

Але справді там був високий дах, який дозволяв винирювати, залишаючись у печері, бо рівень води був далеко від внутрішніх сводів печери.

- Засну на поверхні. - пояснив Дельфі.

- Добре. Я теж. - русалка вилізла на каміння та заснула.

Її розбудило яскраве світло, що йшло від сторони, де до цього був дельфін.

Але тепер на поверхні в оточенні яскравого світла лежав оголений парубок.

Млада хотіла його розбудити, але чогось затрималася, не наважилася.

Через мить сяйво почало зникати - й хлопець на її очах знов перетворився на дельфіна.

- Отакої… - прошепотіла Млада та заснула.

Вранці вона прокинулась від того, що щось жбурляє біля неї рибу.

- Я хочу забезпечити нас сніданком. - пояснив дельфін.

- Вибач, але я не їм собі подібних. Я їм лише водорості. Залиш рибу для себе. - пояснила Млада. - Дякую.

- Дякую тобі. Мені щось дивне наснилося, що ніби вночі уві сні мене оточує світло. А ти на мене дивишся зі здивованими очима.

- То був не сон. То була дійсність.

- А що тебе здивувало чи перелякало?

- Що ти… людина.

- Справді? І що тоді мені робити?

- Залишайся зі мною. Але спочатку поїси те, що сам зловив.

- Ти пообіцяй наступного разу розбудити мене, коли побачиш, що я людина.

- Добре. Розбуджу. Якщо ти прокинешся.

- Чому мені не прокидатися? - здивувався Дельфі.

- Бо то була магія. Невже під дією магії прокидаєшся?

- Я не знаю.

- Їси. А я пошукаю водорості. А потім я покажу тобі море. - пообіцяла Млада.

Русалка знайшла собі водорості, вони поснідали разом, - і Млада показала Дельфі море та мешканців цього світу.

Ввечері дельфін та русалка повернулися у свою печеру.

Вночі знов з’явилося світло.

І Млада розбудила… парубка на ім’я Дельфі…