Пролог

Закохатися у дельфіна

Пролог

- Дивись, Младо! Там чужинець! Ось там! Новенький дельфін! - намагалась одна русалка звернути увагу іншої. - Бачиш його?

- Так. Бачу. Дійсно, це незнайомий нам дельфін. - підтвердила Млада. - Але інші дельфіни поводять з ним себе не по-дельфінному. Усі вони його лише женять звідси, проганяючи нечемно. Я піду наведу лад у цьому безладі. Нікому не дозволю нікого ображати в моїх водах. Либеде, ти зі мною?

- Та якось мені не хочеться вступати у той конфлікт. Я краще тут побуду та у будь-яку мить небезпеки покличу нашого батька. Ти, Младо краще би зосталася зі мною та на відстані спостерігала би.

- Я не можу спостерігати, коли когось кривдять та ще це роблять натовпом. Дивно, що таке відбувається. Дельфіни ж відрізняються розумом та добротою. Що сьогодні не так з нашими дельфінами?

- Що не так з чужинцем, з яким отак поводяться? - запитала Либідь.

- Все з ним у порядку. А ось про поведінку наших дельфінів я розповім батькові: нехай затверджує нові правила поведінки. Все. Поки ми тут розмовляємо, небезпека тільки зростає. - Млада поспішила до дельфіна, якого ображали не тільки інші дельфіна, та й взагалі усілякі риби.

Русалка підпливла до цього дивного дельфіна та закрила його собою своїми тендітними маленькими розмірами.

- Привіт! - дуже непомітно почулося Младі.

- Привіт... Ти знаєш мову русалок? Ти ж повинен лише говорити, як дельфін. - здивувалася Млада.

- Не говорю, як дельфін, тому вони мене й проганяють зі своєї зграї. Я не знаю, куди подітися, бо нічого не пам'ятаю про себе. - пояснив чужинець-дельфін.

- Запрошую до себе у палац. Я поговорю з батьком, думаю, він дозволить.