Глава 7: Кроки на межі темряви

Еліза зробила крок вперед, відчуваючи, як її серце прискорює ритм. Вона була готова прийняти виклик, але внутрішній сумнів не залишав її. Вона обрала шлях, на якому не було місця для відступу. І все ж, перед тим, як підійти ближче до Деміама, її погляд знову зупинився на Ксейорі. Він стояв у тіні, спостерігаючи за ними з тим самим байдужим виразом обличчя, який вона бачила ще в той день, коли укладала контракт.

Деміам, наче відчуваючи її напругу, подивився на неї з таким виразом, який змушував її відчувати себе маленькою, навіть безсильною. Він наблизився, і з кожним його кроком світ навколо Елізи наче стискався. Вона могла відчути, як магія в залі пульсує в такт з його рухами, створюючи непередбачувану атмосферу.

— Ти готова? — його голос був м'яким, але в ньому звучала небезпека.

— Я не можу дозволити собі не бути готовою, — відповіла вона, намагаючись зібрати рештки впевненості.

Деміам злегка підняв брову.

— Вибір є завжди, навіть коли здається, що його немає.

Еліза втягнула повітря, намагаючись зібратися. Вона могла бачити в його очах щось більше, ніж просто холод. Це було щось темне, що здавалося настільки справжнім і реальним, що не можна було просто відмахнутися від цього. Якби вона спробувала, якби зробила помилку, ці темні очі могли б поглинути її без залишку.

— Я не злякаюся, — сказала вона, хоча й сама відчула, як голос тремтить.

Деміам усміхнувся, і ця усмішка була одночасно іронічною, і якоюсь навіть жорстокою.

— Сподіваюся, ти не обманюєш сама себе.

Він зробив жест рукою, і з невидимої для неї пари кроків, в повітрі з’явилась магічна дуга, яка оточила їх, немов невидимий бар'єр. Еліза відчула, як магія проникала в її тіло, змушуючи її відчувати себе вразливою. Вона глибоко вдихнула, намагаючись не здригнутися.

— Це твоє поле, — промовив він, повільно наближаючись до неї. — Ти повинна не тільки вижити, ти повинна мене змінити. Як це зробити, я не скажу тобі. Але я спостерігатиму.

Еліза знала, що це її шанс. Тепер вже не було дороги назад. Їй доведеться знайти шлях, як змусити його полюбити. І це буде не просто магічний трюк чи хитрий маневр. Це було більше, ніж магія. Це була битва духів і емоцій, які навіть не можна було передбачити.

Вона відчула, як усі її сили зосереджуються в руках. Вона не володіла великими магічними здібностями, але у неї була інша сила — здатність змінювати людей своїм впливом, своїм серцем. Це була її основна зброя.

— Ти обіцяєш, що будеш спостерігати, — сказала вона твердо, зустрічаючи його погляд. — Але ти не знаєш, наскільки я готова йти заради цього.

Деміам зробив крок назад і знову оглянув її. Він, здається, не поспішав, ніби перевіряв її на міцність, її рішучість.

— Ти така смілива, — сказав він тихо. — Залишайся такою. Тільки пам'ятай, що у грі є ті, хто не захоче дозволити тобі виграти.

І з його останніми словами магічний бар'єр навколо них затріщав, а залі стала ще темнішою, підвищуючи рівень небезпеки. Час на цю гру закінчувався. Тепер вона повинна була зіткнутися з реальністю, що може відрізнити її від перемоги або поразки.