Розділ 2. Світ темряви

Коли Еліза відкрила очі, вона побачила щось, чого ніколи не могла уявити. Перед нею розкинувся величезний, порожній ландшафт, що виглядав як останки розбитого світу. Хмари були так низько, що здавалося, їх можна було торкнутись. Повітря було насичене густим, важким запахом гнилі, а земля під ногами нагадувала чорне каміння, яке поглинало світло. Це не було місце, де вона могла б існувати. Все тут викликало тільки відчуття безвиході.

Вона піднялася на ноги, але так і не побачила жодної живої істоти. Єдиним, хто був поруч — був він. Той самий чоловік, що привів її сюди.

— Це світ, який ти повинна пізнати. Ти мусиш знайти його, — його слова стали для неї кам’яним ударом, і вона відчула, як весь цей світ став ще важчим, ніж був. — Мій син. Він є частиною цього прокляття.

Еліза здивовано поглянула на нього. Батько? Прокляття? Що це означає?

— Що ти хочеш від мене? — запитала вона, намагаючись зрозуміти його плани.

— Ти повинна змусити його полюбити, — промовив він із таким холодом у голосі, що вона відчула, як сама темрява навколо них почала згущатися. — Якщо це вийде, прокляття буде знято.

— А якщо не вийде? — її голос був відчайдушним, хоча вона вже знала відповідь.

— Ти залишишся тут, і твоя душа піде в темряву, — відповів він без тіні емоцій.

Еліза замовкла, намагаючись зрозуміти, що саме від неї вимагається. Яким чином можна змусити демона відчути щось таке, як любов?

Але перед нею було інше питання: чи зможе вона витримати це випробування, якщо прокляття цього світу дійсно таке сильне?