У середу, 13 лютого, напередодні свята усіх закоханих стартував фінал із мініфутболу між двома непримиримими суперниками. З перших хвилин стало зрозуміло, що ці хлопці тямлять у футболі, і перший тайм закінчився з рахунком 1:5. Валентин лаявся немислимо, але їхній молодий нападник, схоже, мав спеціальну підготовку, бо його техніка роботи з м’ячем викликала захват.
У перерві вирішили зробити невелику перестановку, і Валентина змістили в захист, а Мирослав висунувся вперед на місце центрфорварда. Гра пішла геть в іншому напрямку, молодий правий видавав чудові паси, і, пристрілявшись, Мирославу вдалося декілька разів вразити ворота. Валентин у свою чергу надійно тримав молоде дарування і той постійно промазував. Рахунок почав вирівнюватися, Сергій знову поцілив під поперечину. Лишалися декілька хвилин до завершення і їхній воротар з усієї сили навмисно поцілив Мирославу в обличчя, розбивши йому носа.
Метелики літали в голові, на п’ять хвилин зупинили гру. Замінить його ніхто не міг, тому Мирослав перейшов у захист. Гра відновилася, і черга атак в одну та іншу сторону не принесли бажаного результату. Мирослав дав пас на правий фланг, молодий хлопчина виклав майже ідеальний пас. Валентин гарматним пострілом пробив вище перекладини майже в порожні ворота.
Свисток сповістив про завершення гри з рахунком 5:6 на користь постачальників. Незадоволені вболівальники, серед яких були Ліда, Маша та Сніжана, апелювали до суддівства мов воротар порушив правила і мав бути покараний, та все таке, як у нас заведено після будь-яких змагань.
Мирослав підійшов до гравців та привітав їх із перемогою, а Валентин сказав, що в нього найкраща команда і що, враховуючи всі обставини, ми переможці. Потім знову в одному пабі влаштували банкет, і Ліда все просила офіціанта принести лід для Мирослава.
Наступного дня в офісі усі обговорювали, хто ж насправді виграв турнір із футзалу й керівництво, враховуючи небувалий ажіотаж, вирішило повторити його через місяць. Мало того, зголосилися прийняти в ньому участь юристи, економісти та IT-відділ.