Новорічний корпоратив

Вільнюс, який раніше мав назву Вільно, або вільне місто, зустрів сирою та пахмурною погодою без звичного для зими снігу. Сирі та похмурі вулички якось зовсім не викликали захоплення. Схоже, молодь, розуміючи це, і взяла в подорож чималенькі запаси горілчаних виробів різної міцності.

Далі — заселились у готель та, прийнявши душ, пішли снідати. Шведський стіл був не надто ситним, але й голодним ніхто не лишився. Після обіду була запланована невеличка екскурсія старим містом, а потім — приготування до зустрічі нового 2013 року.

Це досить символічно зустрічати новий рік в одній із європейських країн одразу після того, як пройшла фінальна частина з футболу Євро-2012 в Україні та Польщі.

Ліда одягла плаття і, покрутившись біля дзеркала, запитала:

— Як тобі?

Чомусь одразу закортіло з неї його зняти, але він, звісно, сказав, що вона приголомшлива. Це її ще більше підбадьорило. Жінки завжди черпають упевненість зі своєї зовнішності.

Мирослав вдягнув свій святковий італійський костюм, і двоє щасливих молодят були готові до зустрічі чогось неодмінно нового в їхньому житті.

Ресторан обрали символічний, облаштований під середньорічний замок. Автобус віз святково вдягнених і щасливих людей, блукаючи вулицями старовинного міста, а на їхніх обличчях з’явились усмішки та відчувалось очікування в передчутті новорічного дива.

Саме годині о 10-й вечора таке відчуття опановує ще молодих душею та сповнених надій людей. Ресторан був переповнений гостями, які розміщувались кожен у своїй залі. На 2-му поверсі на нас чекав зал із двох великих кімнат, одна — зі святковими накритими столами, а інша — вільна частина для танців та розваг.

Офіціантки в традиційних національних костюмах моторно крутилися, накриваючи столи різноманітними смаколиками та закусками. Валентин одразу запропонував сісти разом і вийшло так, що Маша сиділа навпроти Ліди, а Валентин зі Сніжаною поряд.

«А вони виглядають пристойно разом», — зробив висновок Мирослав. Маша попала в гарні руки до справжнього чоловіка. Сергій, так звали її чоловіка, одразу вписався в компанію, такі легко знаходять спільну мову з будь-ким і питання, хто буде сьогодні відповідати за підтримку бокалів у напів повному стані, відпало одразу.

Маша також розглядала Ліду, але не так, щоб геть зі щирою усмішкою, як у Сніжани, а якось геть інакше. І, придивившись до неї, напевно, зробила висновок, що й Мирославу з Лідою також поталанило. Вона помітила в Ліди ще приховані задатки командира та лідера, які вона поки що не демонструє, але для такого романтика, як Мирослав, можливо, це найкращий варіант. Ще однією її перевагою була надзвичайно легка вдача і здатність вписатися в будь-яку компанію так легко, що через пів години зовні могло здатися, що це давно знайомі приятелі зібралися разом.

Молодий керівник цієї подорожі разом зі своєю помічницею та ще декількома працівниками вовтузилися в окремій невеличкій кімнаті, нарізаючи м’ясні балики та рибні страви, привезені ще з Києва. Схоже, вони оцінили європейське новорічне меню і вирішили, що цього буде замало. Але страв на столах було достатньо, і через пів години їх уже нікуди було ставити. Сергій періодично підливав дівчатам вино та розважав різними, не надто смішними жартами.

Потім слово взяв молодий організатор цього дійства і від імені власників компанії подякував за плідну працю та побажав успіхів у новому році. Ще декілька чоловіків і жінок намагалися виголосити тости, але більшість, розділившись на маленькі компанії, уже проголошували свої і то там, то там лунав гучний сміх від якогось новоспеченого жартівника.

За 10 хвилин до нового року ажіотаж у ресторані досяг апогею. То з однієї, то з іншої кімнати лунали гучні крики, а коли час почав стрімко збігати, почався зворотний відлік: «5, 4, 3, 2, 1, ура! Новий 2013 рік, рік водяної змії!».

Друзі чокались бокалами з шампанським і щиро вітали одне одного. Рестораном залунала музика й почалися танці з хороводами. Деякі відвідувачі забігали до нас у зал у своїх новорічних костюмах і вітали звичним «Happy New Year» на західний манер.

Мирослав привітав Ліду з новим роком палким поцілунком. Маша з них не зводила очей, і Ліда навіть почала дещо підозрювати. Благо, ситуацію спас колега з відділу продажів, він просто став танцювати якісь латиноамериканські танці. Через декілька хвилин усі дівчата, мов вкопані, спостерігали за цим красенем. Дійсно він був високого зросту, надзвичайно вродливий і при цьому мав гарний характер, забагато, як для однієї людини. Дівчина, яка танцювала з ним, схоже, партнерка по танцям, і хвилин на 15 вони повністю заволоділи увагою всіх дівчат у залі, навіть із сусіднього залу почали сходитися.

Що не робив Сергій і Валентин — усе було марним, дівчата, мов загіпнозовані, були прикуті до того, що відбувалося на танцювальному майданчику, але й на цей раз знову втрутився випадок і вивів жінок із їхнього напівсолодкого марева.

У залу забіг Сабоніс в одязі Санти та почав вітати усіх з новим роком. Видатний литовський баскетболіст Арвідас Сабоніс заволодів увагою присутніх, і один по одному всі стали з ним фотографуватися. Чесно кажучи, чи був то справжній Сабоніс складно сказати напевно, у такій атмосфері загального святкового піднесення вже ніхто на такі дрібниці не звертав уваги. Для литовців баскетбол — це гра номер один, так, як для українців футбол. І поява Сабоніса викликала не менший ажіотаж, ніж несподівана поява на святі, скажімо, Андрія Шевченка десь в Україні.