Дорога в Литву

30 грудня під вечір із залізничного вокзалу туристичний автобус готувався до відправки в Литву. Знайомі всі обличчя поступово підходили зі своїми валізами та займали місця в автобусі. Маша також їхала в цю подорож зі своїм новим чоловіком. Вона виглядала інакше, не такою, якою була в офісі. Схоже, чоловік мав над нею неабияку владу. Валентин зі Сніжаною також їхали разом і, побачивши Мирослава, підійшли привітатися і, схоже, подивитися на Ліду. Мирослав представив його Ліді й по його обличчю було видно, що вона йому сподобалася.

Головний бухгалтер Наталія Сергіївна також була, але чоловік від неї не відходив ні на крок. Мирославу так кортіло розповісти Ліді ту історію зі стриптизом, але чомусь не хотілося одразу псувати її враження від колег, тому він промовчав.

Через годину автобус вирушив, і всі полегшено зітхнули. Такі корпоративи з виїздом покликані розслабити колег, об’єднати їх та допомогти налагодити більш позитивні відносини Лише виїхали, а автобусом вже почали передаватися різні напої та домашні смаколики. Ліда поглянула не все дійство і шепнула на вухо: «Схоже, буде весело».

Ближче до ночі перетнули білоруський кордон і їхали майже порожніми нічними вулицями країни. У якомусь селі автобус зробив технічну зупинку і, поки більшість шукала омріяну кімнату щастя, Мирослав із Лідою чисто із цікавості заглянули до місцевого такого собі кафе-гастроному.

Ці персонажі варто було побачити. Вони ніби з іншої епохи, похмурі, без жодної усмішки на обличчі, п’ють своє пиво й на будь-яке запитання відповідають: «Не знаю, запитай у продавчині», — ними виявилися місцеві мешканці, зовсім нетипові представники, з якими доводилося спілкуватися раніше.

Далі автобус блукав абсолютно порожнім Мінськом, шукаючи дорогу до Вільнюса. Автомобільні дороги в Мінську, потрібно визнати, прекрасні, та й чистота повсюди. Це Мирославу нагадало країну, у якій він народився та прожив 9 років. Усього він, звісно, не пам’ятав, але саме так він уявляв ту країну.

Десь після п’ятого разу водій нарешті звернув на правильну дорогу і автобус помчав у бік Литви. Молодь разом із новим керівником поїздки так понапивалася пива, що водій мав робити зупинки майже кожні 2–3 години. Ліда спокійно спала, підклавши під голову дорожню подушечку, а Валентин усе запрошував випити.