На ці вихідні в Мирослава було багато планів, але знову втрутився випадок. Подзвонила Ліда й попросила завезти до неї додому ключі і деякі документи, а також одяг.
Ця ідея йому одразу не сподобалася, але робити нічого, коли про це просить кохана. Через декілька годин він кружляв навколо метро «Кловська» в пошуку місця парковки. Нарешті знайшов одне майже поряд із будинком, саме виїхала машина прямо перед ним. Пішки піднявся сходами старої будівлі і трішки почекавши, зібравшись із духом, натиснув на дзвінок.
За дверима почувся собачий гавкіт, і через декілька секунд двері відчинила Лідина молодша сестра. Вона одразу випалила:
— Ти Мирослав?
Той відповів, що так, і, віддавши пакунок, хотів було іти собі, як зі сторони кухні вийшла поважна жінка під 60 років із неймовірно пронизливим поглядом. Вона зовсім не була схожа на Ліду чи, навпаки, Ліда на неї, тому Мирослав подумав, що це хтось із родичів. Жінка привіталася та запросила в гості:
— Я — мама Ліди, — сказала вона.
«Теща», — почало крутитися в його голові.
Вони прискіпливо вдивлялися, вивчаючи одне одного, при цьому намагаючись якось усміхатись, виражаючи позитивні емоції.
Мирослав подякував за запрошення та, пославшись на зайнятість, натякнув, що іншим разом обов’язково ним скористається. Лідина мама не наполягала і, розпитавши трішки про неї, він поїхав по своїх справах.
Ввечері в щоденнику він зробив новий запис:
«День 56.
Багато чоловіків вважають головною жінкою у своєму житті матір чи дружину. Але насправді ні від кого так не залежить благополуччя в зрілому віці, як від тещі. Саме від цієї жінки багато в чому залежить сімейне щастя, особливо, якщо дружина прив’язана до своєї родини».