Одеські пляжі

На світанку Мирослав повертався майже порожньою дорогою. Подекуди блукали одинокі постаті такі, як і він. Поряд із зупинкою він спіймав перше-ліпше таксі і, вказавши адресу, ледь стримувався, щоб не заснути. Таксист, звиклий до таких клієнтів, хотів було щось розпитати, але, зрозумівши, що той ледь тримається, дав йому спокій. Майже під дверима Мирослав пригадав, що не прихопив із собою ключі, а дзвінок, як на зло, не працював. Він постукав у двері, у відповідь тиша. Потім знову постукав, знову тиша. Лише за третім разом двері відчинила Сніжана.

— О, а ти давно тут стоїш? — здивовано запитала вона.

— Пару хвилин, щойно прийшов.

— Тобі пощастило, я саме в туалет ходила і почула стукіт. Спочатку хотіла не відчиняти, але згадала про тебе і, як бачиш, не помилилася. Тобі реально пощастило, бо всі сплять, мов шнурки.

Мирослав зайшов у квартиру, лише роздягнувся й одразу завалився спати в крісло. Годинник показував пів на шосту ранку. Години через 3–4 по черзі почали просинатися інші, і в квартирі стали чутні рухи та звуки. Ще через пів годинки вже всі прокинулися й розпочалася звичайнісінька метушня з кімнати у ванну, з ванни на кухню і так далі.

Маша вже прокинулася, але ходила кімнатою тихо, намагаючись зайвий раз не турбувати його. Мирослав прокинувся і на диво почувався пречудово. Вони злегка перекусили і Валентин запропонував не поспішати до Києва і сьогодні ще погуляти Одесою, принаймні хоча б у день. Всі погодилися. Далі пішли гуляти до пам’ятника Дюку, до морського порту, потім — до оперного театру. Зайшли поснідати у кафе «Lou Lou». Сніжана захотіла скупатися в морі, тому спочатку, повернувшись назад до квартири, зібрали свої речі та віддали ключі господині, а потім поїхали знову в напрямку Аркадії на пляж.

Вдень Аркадія виглядає геть інакше. На одному з пляжів кинули речі й по черзі пішли переодягатися, спочатку, звісно, дівчата.

Маша вийшла з роздягальні й затримала на собі погляд не лише Мирослава та Валентина. «Це ж треба, в неї ще й фігура прекрасна», — подумав Мирослав, дивлячись на неї в купальнику. Мирослав також одяг купальні шорти і, схоже, Маша дивилася на нього схожими очима. Мирослав підтримував себе у формі, якихось надзусиль для цього не докладав, але кубики і прес мав.

Вода була каламутною, брудною, але людей на пляжах багато, і це їх нікого не зупиняло. Вони також декілька разів покупалися, навіть вдалося на хвилях трішки поплавати і вже, коли остаточно задовільнили потребу в пляжному відпочинку, почали збиратися.

Близько 3-ї години дня заїхали швиденько перекусити й вирушили назад до Києва. Валентин остаточно відійшов від учорашнього пива й був готовий вирушати в дорогу. Дівчата встигли собі щось прикупити на згадку й дорогою увесь час щось обговорювали.