Звіти про роботу

Вівторок ще зберігав залишки ажіотажу, пов’язаного із поверненням керівництва, але поступово в компанії все поверталося до звичного рівня активності. Усі відділи почали надсилати звіти про проведену роботу. Це ще одна дивина — витрачати робочий час на написання того, що ти робив протягом місяця, але лише після цих звітів у компанії виплачували заробітну плату. Мирослав, знаючи любов керівництва до усіляких пафосних слів, і сам спробував надати йому більш професійного вигляду, використовуючи різноманітну термінологію, яку так полюбляло керівництво: оптимізував, впровадив, приріст і так далі.

Після обіду разом із Валентином обговорили вже майже завершений Due Diligence. Той зробив деякі правки й до кінця дня він був повністю готовий.

Ввечері у квартирі на нього чекали зголоднілі тваринки. Оскар вільно літав по квартирі, той або навчився самостійно відкривати клітку, або, можливо, Мирослав, поспішаючи вранці на роботу, просто забув її закрити. Папуга наробив достатньо шкоди у квартирі й Мирослав насварив його, на що той лише огризався: «Кормити… немає дома… кормити…».

Тваринкам потрібно приділяти достатньо часу й уваги, а особливо папугам. Мирослав дістав найсмачнішого смаколика і дав своєму папузі. Той, жадібно наминаючи, продовжував бурчати: «Хабар… Оскар… хабар…».

«Де він такого понабирався?» — розсміявся Мирослав.

Хтось подзвонив у двері. Мирослав відчинив їх, на порозі стояла Мар’яна.

— Так, сусіде, з тебе п’ять-де-сять гривень на лампочки.

«Чесно кажучи, як воно бісить, оце їх «п’ять-де-сять». Чому не сказати «п’ятдесят» твердо?».

Цього разу вона не кусалася, як зазвичай, і тому він віддав гроші й попередив, що знову їде, на що та, вже жартуючи, заявила, що скоро буде брати гроші за такі послуги. Але вона й права, нічого приховувати, за Оскаром вона дивилася не менше, ніж він сам. Потрібно буде своїй сусідці і просто файній кобіті якось віддячити.

Цього вечора, освоївшись трішки із смартфоном, він зміг поговорити з Лідою. Зв’язок був не дуже і постійно переривався, але про основне він дізнався. Вона на місці, у неї гарні умови, колектив і вже сумує за ним — оце було найголовніше.

Він знову дістав свій щоденник і написав:

«День 4.

Для домашніх тваринок власник — майже божество. Хто хоче спробувати себе в такій ролі — достатньо завести якусь хатню тваринку».

Середа пролетіла в приготуваннях до відрядження. Валентин повідомив, що завтра о 4-й ранку зустріч біля метро «Дорогожичі», у напрямку Шулявки. По інших він заїде раніше, оскільки вони живуть по дорозі. Зібравши усі необхідні речі, Мирослав зайшов до Мар’яни. За рибок він якось не подумав і купив їх спонтанно, тому цього разу залишив їй ключі. Із сусідкою йому реально поталанило і Мар’яна погодилася приглянути за тваринками.

«День 5.

Гарні сусіди ліпше дальніх родичів, десь я вже це чув, але це правда».