Золоті рибки

Після сніданку виникло активне бажання щось зробити чи змінити у квартирі. Він оглянув кімнату і у вічі кинувся телевізор. Той якось ніби аж притих, намагаючись не привертати до себе уваги. Спочатку Мирослав хотів його кудись подіти чи й взагалі викинути, але потім, трішки заспокоївшись, просто забрав зі своєї кімнати й переніс у гостьову.

Спорожніле місце на комоді одразу кидалося у вічі і просто вимагало чимось його заповнити. Комод він обирав не абиякий, а із суцільного дерева, вишуканий та надійний, як інколи кажуть, на роки. Таке ставлення до комодів він перейняв від французів, які більше за все цінували вишукані старовинні меблі і, зокрема, комоди.

Мирославу пригадалося його давнє бажання завести золотих рибок. «Чому б і ні, навіщо постійно відтягувати? Є бажання — необхідно його задовільнити якнайшвидше». Він, не вагаючись, дістав гаманця зі своєї сумки, перерахував гроші і, зрозумівши, що їх вистачить, вирушив на пташиний ринок, який знаходився зовсім поруч, на Куренівці.

Пташиний ринок — улюблене місце дитинства, але і, ставши дорослим, він страшенно любив інколи блукати рядами торговців, розглядаючи все нових птахів та тварин. Уже у звичному місці він купив корм для Оскара, а потім зайшов у павільйон по акваріум. Різноманіття акваріумів просто вразило. Вони відрізнялися розмірами та формами, якістю скла та комплектацією, з’явилися навіть невеличкі самоочисні для однієї рибки, як правило, півника.

Довго не вагаючись, обрав повністю укомплектований акваріум на 120 літрів з піддоном та верхньою кришкою зі світильником, а також фільтрами та декораціями. Ще докупив необхідне — ґрунт, корчі, корм і трьох золотих рибок. Потім уже у квартирі ще пів дня провозився з акваріумом, намагаючись якомога швидше його запустити.

Так, звісно, робити не потрібно, і акваріуму потрібно дати час вистоятися хоча б декілька днів, але чекати не було ні часу, ні бажання, тому під вечір три золоті рибки-красуні плавали з одного кінця акваріума в інший кінець, досліджуючи свою нову домівку.

Споглядати за золотими рибками виявилося гарним заспокійливим. Рибки не здавалися пригніченими, навіть перебуваючи в обмеженому просторі, вони граційно снували зі сторони в сторону. Серед них виділявся один трішки більший самець і дві майже однакові самиці. Самець раз у раз підпливав до верху в пошуку їжі, а самиці бавилися з потоком бульбашок, що без упину підіймалися догори з низу акваріума.

Із сусідньої кімнати прилетів Оскар, який уже декілька годин те й робив, що перелітав з однієї кімнати до іншої. Він також усівся на край комоду і з задумливим виглядом почав розглядати нових мешканців квартири.

Схоже, вони йому припали до душі, і він із поважним виглядом, ходячи по краєчку комода, почав видавати геть нові, але ще невиразні звуки: «Кр… кра… краса… шеф… Оскар…».

Найкраще чекало попереду. Увечері, коли на подвір’ї і в кімнаті стемніло, акваріум із підсвіткою виглядав реально видовищно, а золоті рибки своїми рухами та переливами світла просто заворожували.

Якось ні з того ні з сього, споглядаючи за золотими рибками, він пригадав, що після подорожі лишались якісь гроші, так звана заначка на всякий випадок, яку він приховав у віддалений карман. Мирослав дістав рюкзак, перевірив усі відділи й таки в одному знайшов декілька зім’ятих папірців. «Кажуть, акваріумні рибки до грошей. «е ж треба, як швидко, про ці гроші він геть забув, а так з’явились 180 доларів».

Ще якийсь час він милувався своєю новою забавкою, а потім дістав із полиці щоденник з ручкою і написав:

«День 2.

Замінив телевізор на акваріум із золотими рибками. Хоча й показує він лише одну програму, але самопочуття від його перегляду, беззаперечно, ліпше — з’явився спокій, почуття прекрасного, думки стабілізувалися і ніби розклалися по поличкам, і, що найголовніше, з’явився простір для себе».

Згодом Ліда прислала чергову смску, повідомивши, що долетіла і облаштувалася добре, її зустріли й поселили у просторій квартирі неподалік головного офісу. Ще просила, щоб не затягував із купівлею смартфона.

«Так доречно знайшлися ті 180 доларів», — подумав Мирослав.